Новий вид динозавра з території сучасної Зімбабве, Musango matusadonaensis, виявився зовсім не таким, як очікували науковці. Замість знайомих південноафриканських форм дослідники описали унікального представника місцевої фауни, що свідчить про окрему доісторичну спільноту тварин у цьому регіоні. Про відкриття розповідає матеріал видання SciTechDaily.
Африка нині має до чверті всіх видів тварин і рослин на планеті. Таке різноманіття пов’язане не лише з різними середовищами — від пустель до вологих лісів, — а й з давніми еволюційними коренями. Палеонтологи вивчають викопні рештки на континенті вже майже два століття, і динозаври є важливою частиною цієї історії.
Musango — двоногий родич гігантських сауроподів
Musango matusadonaensis належить до сауроподоморфів — групи динозаврів, з якої згодом еволюціонували чотириногі, довгошиї гіганти на кшталт диплодока. Скелет Musango знайшли у береговому урвищі річки Нямасанго неподалік острова Мусанго, що й відобразили в науковій назві.
За будовою кісток дослідники встановили, що Musango пересувався на двох задніх кінцівках, досягав приблизно 4,5 метра завдовжки та важив близько 220 кілограмів. Аналіз «кілець росту» в кістках показав, що це була ще не повністю доросла тварина на момент загибелі.
Череп Musango не зберігся, тому раціон точно невідомий. Однак його найближчі родичі серед сауроподоморфів переважно були рослиноїдними, тож дослідники припускають подібний спосіб живлення і для цього виду.
Головний висновок роботи — динозаври Зімбабве не є просто продовженням відомих південноафриканських фаун. Вони утворюють набір видів, характерних саме для цього регіону, і вчені зараз намагаються з’ясувати, чому так сталося. Одним із ключових чинників підозрюють відмінності в довкіллі.
Як відновили дослідження динозаврів Зімбабве
Перші знахідки динозаврових кісток у Зімбабве описують ще з 1916 року, але довгий час вони лишалися майже поза увагою. Лише у 1970-х роках завдяки роботі місцевих палеонтологів Джеффрі Бонда (Geoffrey Bond) та Майкла Раата (Michael Raath) регіон став відомішим. Вони виявили багаті скупчення решток у внутрішніх районах поблизу Булавайо та в нижній долині Замбезі.
Більшість цих кісток тоді віднесли до вже описаних видів із сусідньої Південної Африки. Згодом польові роботи в Зімбабве майже припинилися, але група ентузіастів продовжувала пошуки. Один із них, керівник сафарі-табору Стів Едвардс (Steve Edwards), знайшов нові перспективні ділянки на узбережжі штучного озера Каріба.
Про ці знахідки дізнався фахівець з ранніх динозаврів Джона Чоініре (Jonah Choiniere) з Університету Вітватерсранда в Йоганнесбурзі. Він оцінив важливість матеріалу й зібрав міжнародну команду науковців із Південної Африки, Зімбабве та Великої Британії для систематичного дослідження цих місць.
Оскільки перспективні ділянки розташовані на берегах озера Каріба в межах національного парку Матусадона, команда використала один із місцевих будинків-човнів як пересувну базу та лабораторію. Було організовано дві експедиції — у 2017 та 2018 роках, а зібраний матеріал дослідники очищують і вивчають досі.
Обидві поїздки дали багаті результати: кістки збирали з червонуватих глин і пісковиків, відкладених давніми річками близько 210 мільйонів років тому, у пізньому тріасі. Геологічні дані та рослинні рештки свідчать, що тодішній ландшафт району Каріба був посушливим, з окремими масивами великих хвойних дерев і зеленими «коридорами» вздовж постійних водотоків.
Чим динозаври Зімбабве відрізняються від південноафриканських
Сауроподоморфи загалом є найпоширенішими динозаврами пізнього тріасу. Однак Musango та його родич Musankwa, описаний із тих самих відкладів у 2024 році, виявилися видами, притаманними лише Зімбабве.
З огляду на близький вік порід і географічну близькість, дослідники очікували знайти в цих шарах ті самі види, що й у Південній Африці. Натомість усі зібрані на сьогодні рештки належать тваринам, відмінним від відомих південніше.
Більше того, зімбабвійські динозаври не є навіть найближчими родичами своїх південноафриканських «сусідів». У тих самих відкладах виявили й інших тварин — наприклад, дводишних риб та водних рептилій фітозаврів, які рідкісні або взагалі відсутні на південноафриканських місцезнаходженнях.
Після цього команда почала переоцінювати старі колекції динозаврових кісток у музеях Булавайо. Виявилося, що багато з цих зразків також не можна впевнено віднести до південноафриканських видів, як вважали раніше.
Клімат як можливий ключ до відмінностей
У тріасовий період територія сучасної Зімбабве розташовувалася північніше, ніж Південна Африка, і була ближчою до екватора. Дослідники припускають, що саме кліматичні відмінності могли сформувати різні набори видів, адже клімат сильно впливає на поширення сучасних тварин.
Щоб перевірити цю гіпотезу, команда планує повернутися до району Каріба в пошуках нових решток. Вони також збиратимуть детальніші дані про точний вік і умови утворення порід, які містять кістки динозаврів, аби точніше порівняти їх з іншими тріасовими місцезнаходженнями.
Хоча значення цих знахідок лише починає розкриватися, уже зараз зрозуміло, що Зімбабве відіграє дедалі помітнішу роль у вивченні ранньої еволюції динозаврів і різноманіття давніх екосистем Африки.