У гігантській Туманності Кіля астрономи помітили примарну, ніби відокремлену хмару газу й пилу, яка на перший погляд виглядає як космічний «привид». Однак аналіз показав, що це не слід від загиблої зорі, а активний розсадник гарячих молодих світил усередині більшого комплексу. Про це повідомляє видання Universe Today.
Для дослідження цієї ділянки використали рентгенівську обсерваторію Chandra (CXO) та космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST). Рентгенівські дані Chandra, позначені на зображенні рожевим кольором, показують молоді зорі, а інфрачервоні спостереження JWST у червоному, зеленому та синьому діапазонах розкривають структуру самої хмари.
Примарна хмара як зоряний «дитсадок»
Поєднання рентгенівських та інфрачервоних спостережень дозволило астрономам зазирнути всередину цієї туманної структури. Виявилося, що в її серці триває активне формування нових зір. Гарячі молоді зорі випромінюють рентгенівське світло, яке й зафіксував Chandra, тоді як JWST показав деталі газу й пилу, з яких вони народжуються.
Такі спостереження допомагають краще зрозуміти не лише саму хмару, а й загальну будову Туманності Кіля, що розташована більш ніж за 7500 світлових років від Землі. Це один із найяскравіших і найактивніших регіонів зореутворення в нашій Галактиці.
Туманність Кіля та вибухова Eta Carinae
Багатьом Туманність Кіля відома завдяки об’єкту Eta Carinae. Здалеку він виглядає як одна зоря, але насправді це подвійна система з сумарною яскравістю близько 5 мільйонів сонячних. Вона періодично спалахує та тьмяніє, ймовірно через хмари конденсованого пилу, що утворюються навколо зір.
У 1840-х роках Eta Carinae пережила грандіозний спалах, відомий як «Велике виверження». Тоді в космос було викинуто величезні маси газу й пилу, які сформували навколишню туманність. Пізніше система зазнавала й менших викидів. Астрономи уважно стежать за Eta Carinae, адже її головна зоря — змінна надяскрава блакитна зоря — імовірно завершить життя вибухом наднової. Ударні хвилі від такого вибуху радикально перетворять навколишній газ і пил, можливо, запустивши нові хвилі народження зір.
Туманність Кіля — це розлогий комплекс газу й пилу, де вже сформувалися численні молоді зорі й де триває активне зореутворення. Її вивчали багато телескопів, зокрема Габбл і JWST, і кожне нове спостереження додає деталей до картини цього «зоряного заводу».
Інші структури в Туманності Кіля
Окрім Eta Carinae, у цьому регіоні є й інші цікаві об’єкти. Наприклад, Туманність Ключова Дірка — холодна й темна молекулярна хмара розміром близько 7 світлових років. Іонізуюче випромінювання від Eta Carinae поступово «виїдає» цю хмару, змінюючи її форму та структуру.
Ще один вражаючий об’єкт — розсіяне скупчення Трумплер 14. Це група діаметром близько 6 світлових років, що містить понад 2000 зір типу OB. Такі зорі дуже масивні, надзвичайно яскраві в ультрафіолеті й живуть відносно недовго. Їхній вік оцінюють лише у 300–500 тисяч років, тобто це справжні «новонароджені» за космічними мірками.
Кометні глобули та майбутнє «зоряного цвинтаря»
Примарна хмара, яку досліджували Chandra та JWST, усе ще формує зорі в центральних ділянках. Водночас іонізуюче випромінювання від Eta Carinae та інших гарячих молодих зір поступово руйнує її, «виїдаючи» матеріал. Під дією цього ультрафіолетового випромінювання в хмарі виникають структури, схожі на комети, — так звані кометні глобули.
Подібні вузлики газу й пилу астрономи бачать не лише в Туманності Кіля. Вони трапляються й в інших регіонах зореутворення, а також у планетарних туманностях, де зоряні вітри стикаються з речовиною, викинутою в кінці життя зір, подібних до Сонця. Такі зіткнення й формують характерні «кометоподібні» форми в газових хмарах.
Масивні зорі, що зараз народжуються в цій ділянці, живуть значно менше, ніж Сонце. Через десятки мільйонів років нинішній «дитсадок» перетвориться на своєрідний зоряний цвинтар. Рештки цих світил — у вигляді газу, пилу та уламків після вибухів наднових — розсіються в міжзоряному просторі, стаючи матеріалом для наступних поколінь зір і планет.