Археологічні дослідження показують, що мустьєрська культура, пов’язана з неандертальцями, зникла на Апеннінському півострові близько 43 тисяч років тому, а її місце зайняли улуцціанська та оріньякська культури, носіями яких були представники Homo sapiens.
Зміни між епохами середнього та верхнього палеоліту в Європі супроводжувалися не тільки трансформаціями в матеріальній культурі, але й суттєвими демографічними зрушеннями. Близько 40 тисяч років тому неандертальці остаточно зникли, поступившись місцем людям сучасного типу. Археологічні пам’ятки свідчать про те, що в цей період на континенті існували різні археологічні культури, які відображають складний процес заселення та взаємодії між різними групами населення.
На Апеннінському півострові перехід від мустьєрської до улуцціанської культури, а згодом до оріньякської, демонструє швидку зміну населення. Радіовуглецеве та оптично стимульоване датування показало, що перші носії улуцціанської культури, яких вчені асоціюють із Homo sapiens, з’явилися на півдні Італії приблизно 42,2 тисячі років тому, невдовзі після зникнення неандертальців. Улуцціанська культура проіснувала близько двох тисяч років, після чого її замінила оріньякська культура, що частково існувала паралельно з улуцціанською.
Дослідники вважають, що перші сапієнси могли потрапити на південь Апеннінського півострова з Балкан через протоку Отранто. Хоча цей варіант наразі вважається найбільш вірогідним, не виключено, що вони могли рухатися й суходолом. Тривалість існування улуцціанської культури та її співіснування з оріньякською вказують на можливу взаємодію або, принаймні, на співіснування різних груп Homo sapiens.
Одним із найцікавіших аспектів цього дослідження є припущення, що аналіз ДНК з решток людей, пов’язаних з улуцціанською культурою, міг би пролити світло на питання, наскільки генетично відрізнялися ці ранні групи Homo sapiens. Подібний підхід уже застосовувався до інших перехідних культур, таких як індустрія лінкомб’єн-раніс-ежмановіце з Німеччини, де аналіз ДНК засвідчив приналежність цих артефактів людям сучасного виду, які прибули до Європи понад 45,8 тисячі років тому.
Таким чином, результати досліджень археологічних пам’яток південної Італії надають нові докази складного процесу заселення Європи людьми сучасного типу та їхніх взаємин із неандертальцями, а також дозволяють краще зрозуміти культурні й демографічні зміни в регіоні.