На півдні Іраку йдуть розкопки Лагаша – одного з найбільш ранніх великих міст світу. Дослідники вже виявили міські квартали і виділили окремі громадські будівлі, в тому числі давньошумерське кафе.
Шумерські воїни, барельєф ранньодинастичного періоду / ©wikipedia.org
У IV тисячолітті до нашої ери, близько шести тисяч років тому, північний берег Перської затоки знаходився приблизно на 240 кілометрів далі на північний захід, ніж сьогодні. Поруч з цим древнім берегом розташовувалися три поселення – Гірсу, Лагаш і Нігін, які разом становили велике місто-державу, відому також як Лагаш.
У 1953 році вчені розшифрували напис на камені і з’ясували, де знаходилося центральне поселення, сам Лагаш, — зараз це археологічна ділянка Телль-ель-Хіба. В останні роки його дослідженням займаються археологи і антропологи з Пенсільванського університету (США).
Лагаш на карті сучасного Іраку. П’ять тисяч літ назад берег Перської затоки був значно ближче до нього / ©Lagash ARCHAEOLOGICAL PROJECT
Так, нещодавно вони провели дистанційне зондування міста і з’ясували, що він стояв на безлічі островів і був розділений на чотири частини, одна з яких була культовою, ще дві — ремісничими і сільськогосподарськими, а жителі четвертої, швидше за все, займалися рибальством.
Після дистанційного зондування почалися безпосередньо розкопки. В процесі них стало ясно, що Лагаш займає площу близько 450 гектар, і це робить його одним з найбільших археологічних об’єктів в Південній Месопотамії. Під поверхнею грунту лежать свідчення, які дадуть можливість реконструювати життя звичайних людей під час так званого ранньодинастичного періоду (з 2900 по 2300 рік до нашої ери), коли виникли перші в світі великі міста.
- Нове дослідження пояснює, як діти навчалися протягом 99% історії людства
- Косатки освоїли новий спосіб полювання на китових акул (фото)
- Майбутнє Землі під загрозою
У південній частині ділянки археологи знайшли явні свідчення виготовлення кераміки – в основному це були типові відходи такого виробництва. Вони розкрили велику квадратну траншею, де виявили шість керамічних печей з овальними ямами з обпаленої глинобитної цегли. Верхніх частин не збереглося, але в той час дослідники припустили, що вони, швидше за все, були куполоподібними. Під час подальших робіт археологи розкопали ще п’ять печей.
Загальний вигляд розкопок / ©Lagash ARCHAEOLOGICAL PROJECT
На думку вчених, щільність розташування печей вказує на значне виробництво кераміки в Лагаші, але абсолютно неясно, як саме воно було організовано. Проблема в тому, що печі збереглися краще оточуючих стародавніх будівель. І це не дивно, адже вони були загартовані вогнем.
Очевидно, більшість вулиць, провулків та будівель існували до печей, а тисячоліття дощів, повеней та вітрів привели їх у стан, що не сприяє датуванню. Але останні роботи показують, що принаймні одна вулиця і робоче місце збігаються за часом з однією піччю.
Місце керамічної майстерні / ©Lagash ARCHAEOLOGICAL PROJECT
Поруч з цими ямами археологи розчистили майданчик, на якому колись стояли лавки і стіл — можливо, місце роботи керамістів. Неподалік розкопали те, що схоже на житловий будинок. Він складався з кухні (там знайшли глиняні посудини і кришки від них, миски із залишками їжі і точильний камінь на підлозі), а також декількох житлових кімнат і туалету. Дослідники припускають, що піч належала родині, яка жила в цьому будинку, — тобто мова йде про сімейне виробництво кераміки.
Але найдивовижнішою знахідкою археологи порахували об’єкт, який вони визначили як таверну, заклад громадського харчування. Воно складалося з декількох приміщень і відкритого майданчика: щось типу літньої веранди. Приміщення приблизно розділили на зал для відвідувачів (там залишилися сліди довгих столів і лавок), кухню і комори, де зберігалися припаси.
На кухні збереглася піч, глиняні посудини із залишками їжі, в коморах — посудини для зберігання. Дуже цікава знахідка – так званий зір, стародавній холодильний пристрій. Воно являє собою два глиняних горщики.
Зовнішній – пористий, а внутрішній, навпаки, обпекли в печі, щоб стінки не пропускали воду. Проміжок між горщиками заповнювали вологим піском, який при потоці повітря відводив тепло від внутрішнього горщика, і воно випаровувалося через пористий зовнішній.
Попереднє датування цього шумерського кафе – приблизно 2700 рік до нашої ери. Стародавні шумери, завершивши трудовий день, приходили в цю таверну, щоб підкріпитися і почути міські новини. Треба сказати, що за п’ять тисяч років деякі звички людини не сильно змінилися.