Спостерігаючи хвилі, що поширюються з надр масивних зірок, астрофізики змогли отримати нові дані про процеси всередині них. Цей метод вже використовували раніше, але вперше його використовували на такій великій кількості об’єктів.
Процеси в центрі масивних зірок довгий час були загадкою для астрофізиків. Але методи астросейсмології дозволили заглянути всередину цих гігантів і краще зрозуміти те, що відбувається в цих щільних областях
Більшу частину свого життя зірки перетворюють водень в гелій. Однак в особливо масивних зірках злиття ядер атомів настільки сконцентровано в центрі, що призводить до утворення турбулентного конвективного ядра, схожого на котел з киплячою водою. Конвекція, поряд з іншими процесами, змушує гелій мігрувати з ядра назовні, а на його місце приходить водень з оболонки. Це дозволяє зіркам жити набагато довше, ніж передбачалося раніше.
Астрономи вважають, що таке змішання виникає завдяки різним фізичним явищам, таким як внутрішнє обертання і внутрішні сейсмічні хвилі в плазмі. Однак досі у дослідників не було достатньо експериментальних даних для побудови точної теорії цих процесів. Головним чином це обумовлено неможливістю прямого дослідження надр віддалених від Землі зірок.
Для проведення таких робіт існує непрямий метод вивчення зірок — астеросейсмологія — який полягає в реєстрації та інтерпретації зоряних коливань. Це схоже на те, як вчені використовують землетруси для зондування надр Землі. Астрофізики вже використовували цей метод для вивчення надр масивних світил, але в новій роботі автори вперше представили комплексний аналіз великого масиву об’єктів, досліджених за допомогою астросейсмології.
Вчені відібрали 26 повільно пульсуючих зірок типу В, на яких спостерігалися сліди хвиль, використовуючи дані місії NASA «Кеплер». Попри те, що ці об’єкти занадто малі для перетворення в наднову, вони мають ту ж внутрішню структуру, що і їх більш масивні побратими. Вченим вже вдалося отримати більш точні вимірювання внутрішнього обертання зірок і швидкості потоків в їх ядрах. Тепер автори планують додати до досліджуваної вибірки від 10 до 100 масивних зірок зі спостережень місії TESS.
Стаття опублікована в журналі Nature Astronomy.
Натхнення: www.popmech.ru