Потужні магніти, якими користуються багато мисливців за метеоритами, змінюють орієнтацію частинок заліза в них, знищуючи безцінні наукові дані. Вчені показали, як саме це відбувається, і в черговий раз запропонували відмовитися від такого «швидкого, але брудного» методу.
У 2011 році в Сахарі знайшли унікальний метеорит NWA 7034, який отримав неформальне прізвисько «Чорна красуня». Він прибув на Землю з Марса і виявився найдавнішим з подібних об’єктів, які коли-небудь потрапляли в руки вчених: вік «Чорної красуні» оцінюють в кілька мільярдів років. У його складі виявлено вода, яка в той час ще зберігалася на Червоній планеті.
Крім того, мінерали в цьому рідкісному метеориті повинні були зберегти сліди впливу магнітного поля Марса, яке в наші дні практично повністю зникло. Однак експерименти показали, що ці дані «стерті» з речовини метеорита, немов воно піддалося впливу куди більш сильного магнітного поля. Вчені відразу зв’язали це зі способом, яким була знайдена «Чорна красуня».
Мисливці за метеоритами часто користуються надпотужними магнітами, в тому числі неодимовими, які дозволяють помітити зразки, багаті магнетитом і іншими залізовмісними мінералами. Але при цьому вони буквально «перезаписують» стан намагнічених частинок, змінюючи їх орієнтацію і знищуючи цінні наукові свідоцтва. Цю гіпотезу підтвердила нова робота Франса Лагруа (France Lagroix) і його колег. Їх стаття прийнята до публікації в Journal of Geophysical Research: Planets, а поки про неї розповідається у виданні Science.
Вчені проводили експерименти з 13 фрагментами земних базальтів, багатих залізом, поміщаючи їх на різній дистанції від неодимового магніту. Потім робили зрізи і визначали орієнтацію намагнічених частинок. Як і можна було очікувати, під впливом магніту вона змінювалася, хоча чим глибше розташовувалася речовина, тим слабкіше виявлялися такі ефекти. Це дозволило визначити, наскільки далеко від поверхні слід забирати зразки для отримання непорушених даних.
На тлі цього вчені ще раз закликають мисливців за метеоритами відмовитися від звичайних магнітних металодетекторів в своїх пошуках; цей метод вони називають «швидким, але брудним». Замість таких детекторів можна озброїтися більш сучасними і чутливими датчиками магнітної сприйнятливості, які зберігають зразки недоторканими. Поки такі пристрої залишаються досить дорогими і складними у використанні, проте фахівці вже розробляють більш дешеві і практичні моделі.