Всесвіт

Астрономи знайшли білий карлик, на поверхні якого горить гелій

Дослідники повідомили про відкриття незвичайного білого карлика в подвійній системі.

Міжнародна група вчених під керівництвом Інституту позаземної фізики імені Макса Планка досліджувала незвичайну подвійну зоряну систему [HP99] 159. Аналіз показав, що в цій системі білий карлик акрецирує на свою поверхню не водень, а гелій. Коли його маса стане приблизно в 1,4 більше сонячної, він, ймовірно, вибухне у вигляді наднової типу Iax.

Система була виявлена завдяки яскравому, надм’якому рентгенівському випромінюванню, яке виникає в результаті ядерного синтезу газу поблизу поверхні білого карлика. Він відомий з 1990-х років, коли його вперше спостерігали за допомогою телескопа ROSAT, зовсім недавно за допомогою XMM-Newton, а тепер за допомогою eROSITA.

Астрономи використовували оптичний телескоп, щоб ідентифікувати джерело випромінювання, що знаходиться у Великій Магеллановій Хмарі. Аналіз показав, що спектр випромінювання містить в основному емісійні лінії гелію, які виходять з акреційного диска, що оточує білий карлик. Це спостереження показує, що зірка компаньйон, з якої матеріал перетікає на білий карлик, позбавлена водневої оболонки.

Зірки без водневих оболонок, такі як зірка-компаньйон, знайдена в [HP99] 159, є важливим проміжним етапом в життєвому циклі подвійних зірок, який повинен відбуватися приблизно в 30% таких систем. Таких зірок має бути багато, але дотепер спостерігалися лише деякі, – говорить Джулія Боденштайнер, Співавтор дослідження з Європейської південної обсерваторії

Система [HP99] 159 може виявитися прабатьком наднової типу Iax, додають вчені. Дотепер не було чіткого розуміння, як формуються такі типи вибухів, що відрізняються меншою яскравістю в порівнянні з надновими типу la. Проведені вимірювання показують, що безперервне горіння гелію в білих карликах можливо навіть при більш низьких швидкостях акреції, ніж теоретично передбачено. Виміряна світність [HP99] 159 приблизно в 10 разів менше очікуваної за канонічною нормою, водночас виміряна рентгенівська температура знаходиться точно в очікуваному діапазоні стабільного горіння гелію.

Видима яскравість рентгенівського випромінювання передбачає, що горіння гелію, яке падає на поверхню білого карлика, стабілізується його швидким обертанням, що робить ймовірним остаточний вибух наднової в системі, – говорить Норберт Лангер, Професор Інституту астрономії Аргеландера і співавтор дослідження


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Back to top button