Всесвіт

Астрономи оцінили максимально можливу кількість супутників Землі

Вчені підрахували, що без великих змін орбіти наша Земля могла мати ще три природних супутники розмірами з Місяць.

©Billy Quarles, Universe Sandbox

Планети-гіганти Сонячної системи оточують цілі системи з десятків природних супутників. А ось у кам’янистих планет їх зовсім небагато: два, як у Марса, один, як у Землі, або зовсім жодного, як у Венери. Лише зрідка наша планета захоплює астероїди, які пролітають повз та стають її тимчасовими супутниками — не надто масивними і коротко живучими.

Підраховано, що в середньому вони встигають зробити близько трьох оборотів навколо Землі і менш ніж через рік відлітають геть. Це навело вчених на питання про те, скільки в принципі супутників могла б утримати Земля без істотних змін в орбітальних характеристиках. Таким розрахункам присвячена стаття, опублікована в журналі Earth and Planetary Astrophysics.

“У попередній роботі я вивчав “упаковку” подвійної системи Альфи Центавра. Тоді ми навчилися оцінювати число планет, які могли б стабільно існувати в населеній зоні зірки, — пояснює професор Білл Куорлес (Billy Quarles), один з авторів нової роботи. – Тепер же мої колеги задали межі для супутників Землі, що дозволило використовувати ті ж динамічні формули».

Розрахунки показали, що наша планета могла б утримувати різне число супутників, в залежності від їх маси. При розмірах, порівнянних з Місяцем (3500 кілометрів), — до чотирьох, з Плутоном (2400 кілометрів) — п’яти, з карликовою планетою Церерою (950 кілометрів) — до восьми штук.

Можна згадати, що порівняно щільна “упаковка” супутників таких планет, як Юпітер і Сатурн, створює незвичайні ефекти. Зокрема, під дією приливних сил, що виникають при русі в гравітаційному полі планети і сусідніх супутників, тіла нагріваються, що викликає, наприклад, активний вулканізм на Іо. За розрахунками Куорлеса і його колег, подібне навряд чи могло відбуватися біля Землі, навіть якби її супутники були численнішими: цьому завадила б гравітація порівняно близького Сонця.

Автори сподіваються, що їх робота допоможе в пошуках супутників у далеких екзопланет земного типу. Поки вченим відома лише пара таких кандидатів, і обидва вони (Kepler-1625b-i і Kepler-1708b-i) обертаються у газових гігантів, подібних Юпітеру. Але якщо супутники можуть бути досить численні і у невеликих кам’янистих планет, шанси знайти такі тіла зростають. Можливо, нові розрахунки допоможуть їх виявити.


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


comments powered by HyperComments
Back to top button
comments powered by HyperComments