Міжнародна команда астрономів виявила, що галактики, які нагадують сучасні карликові, відігравали важливу роль під час критичної стадії космічної еволюції, через 500-900 млн років після Великого вибуху. Тоді їх було набагато більше, ніж великих галактик, і саме їхня енергія здебільшого послужила реіонізації водню в космосі, назавжди змінивши Всесвіт.
Після Великого вибуху Всесвіт був непрозорим. У цьому щільному і розпеченому стані вільні електрони без кінця стикалися з фотонами. Пізніше, в епоху рекомбінації, що розпочалася приблизно через 380 млн років, Всесвіт розширився й охолов достатньою мірою, щоб електрони з’єдналися з протонами та створили перші стабільні атоми водню, найлегшого та найпростішого елемента в космосі. Зникнення вільних електронів означає, що фотони змогли безперешкодно переміщатися. Так у Всесвіті з’явилося перше світло. Сьогодні його можна спостерігати у вигляді реліктового випромінювання.
Оскільки електрони і протони мають рівний, але протилежний електричний заряд, перші атоми були електрично нейтральними, але незабаром пережили ще одну трансформацію. Через 400 млн років сформувалися перші зірки та галактики, а потім, в епоху реіонізації, нейтральний водень, панівний елемент у Всесвіті, перетворився на заряджені частинки. Іонізацію спричинили електрони, які поглинали фотони і відривалися від атомів.
Досі вчені не знали точно, звідки виникло іонізуюче випромінювання, пише Life Science. Серед кандидатів були надмасивні чорні діри, що поглинають газ із власних акреційних дисків, великі галактики масою понад 1 млрд мас Сонць, а також галактики меншого розміру. Вони й виявилися правильною відповіддю.
Це важливе для космології відкриття не було б можливим без космічної обсерваторії ім. Джеймса Вебба та ефекту гравітаційної лінзи, описаного в Загальній теорії відносності.