У галактиці Андромеди астрономи вперше змогли відстежити еволюцію рідкісної зоряної пари зі спільною оболонкою від перших змін яскравості до вибуху й злиття. Об’єкт AT 2025abao, якому дали прізвисько «Бао», спостерігали низка наземних і космічних телескопів, включно з космічним телескопом Джеймса Вебба (JWST). Про результати розповідає нова робота в журналі Nature, переказана виданням Universe Today.

Що таке спільна оболонка і чому вона важлива
Близько 40% зір у Чумацькому Шляху можуть бути подвійними. У деяких з таких систем зірки проходять стадію спільної оболонки (common envelope, CE), коли обидві зорі опиняються зануреними в єдину газову оболонку. Цей газ не «належить» окремо жодній зірці, а утворює загальне середовище.
Стадія спільної оболонки є ключовим етапом еволюції подвійних систем. Спершу одна зоря еволюціонує швидше, роздувається і заповнює свою Рошівську порожнину, починаючи перетікати речовиною на компаньйона. Процес стає нестійким, обидві зорі занурюються в спільну оболонку, яка чинить сильний опір їхньому руху. Через це орбіта різко стискається — зірки зближуються.
Далі можливі два сценарії. Якщо спільна оболонка викидається досить швидко, система залишається компактним подвійним об’єктом. Якщо ж газ не встигає розсіятися, гальмування змушує зорі зрештою злитися, що супроводжується вибухом — так званою яскраво‑червоною новою (luminous red nova, LRN).
Теоретики давно розробили загальну картину такої еволюції, але без безпосередніх спостережень завершальних стадій вона залишалася неповною. Подібні події рідкісні й практично непередбачувані, тож «зловити» їх у реальному часі надзвичайно складно.
«Бао» в Андромеді: рідкісний вибух червоної нової
Нова робота описує випадок, коли зоря головної послідовності, трохи менш масивна за Сонце, занурилася у спільну оболонку із сильно роздутою зорею‑гігантом і злилася з нею, спричинивши LRN. Подія сталася в галактиці Андромеди, нашій найближчій великій сусідці.
Об’єкт AT 2025abao вже кілька років привертав увагу астрономів через зміни яскравості. Спостереження за ним ведуться щонайменше з 2018 року, тому дослідники добре «знайомі» з цією системою і неформально назвали її Бао.
Упродовж 2018 – початку 2025 року об’єкт повільно яскравішав в оптичному діапазоні. Потім оптичне світло почало спадати, але інфрачервоне випромінювання, навпаки, посилювалося. У жовтні 2025 року сталося різке загострення: за 25 днів яскравість у r‑діапазоні зросла приблизно у 100 разів, а температура підскочила до близько 8000 К, після чого за ~80 днів зменшилася до приблизно 3000 К і встановилася на плато.
Саме під час цієї фази об’єкт спостерігав JWST — лише через 47 днів після максимуму яскравості. Це найраніше детальне інфрачервоне спостереження події такого типу. Завдяки цьому дослідникам вдалося описати систему до злиття, під час нього і майже відразу після.
Незвичайна пара «Великий Бао» і «Малий Бао»
Бао спостерігали в багатьох діапазонах, тож астрономи мають багату спектроскопічну інформацію. Важливу роль відіграв інфрачервоний космічний оглядач SPHEREx: у липні 2025 року він випадково зафіксував об’єкт під час швидкого згасання в оптиці. Це дало «моментальний знімок» зоряної фотосфери в перехідній фазі.
Щоб з’ясувати параметри зір, команді довелося залучити комп’ютерне моделювання різних варіантів спільної оболонки, доки один із них не відтворив детальні дані JWST про зорю та пил, що накопичувався навколо неї сотні років.
Моделі показали, що основна зоря мала масу близько семи сонячних, радіус приблизно у 350 разів більший за сонячний і світність, яка перевищувала сонячну у 18 000 разів. Це був справжній гігант — еволюціонована зоря на пізній стадії (типу AGB) з розвиненою конвективною оболонкою.
Другий компонент, «Малий Бао», виявився набагато скромнішим: приблизно 0,7 маси Сонця, значно менший за розмірами та набагато тьмяніший. Коли це менше світило було повністю поглинуте спільною оболонкою, гальмування змусило його швидко спіраллю зануритися до ядра гіганта, що й призвело до потужного вибуху.
На відміну від інших систем зі спільною оболонкою, які можуть здійснити тисячі орбіт, перш ніж злитися, у Бао злиття сталося лише після семи обертів, тобто приблизно за сім років. Така «швидка» еволюція робить цю подію особливо цінною для перевірки теорій.
Перше безперервне спостереження класичної спільної оболонки
Спалах 2025 року у AT 2025abao має всі ознаки яскраво‑червоної нової — класу транзієнтів, які пов’язують із викидом енергії в спільній оболонці під час злиття зір. Водночас ця подія суттєво відрізняється від раніше відомих LRN.
Найважливіша відмінність — природа первинної зорі. У всіх попередніх випадках, де вдалося ідентифікувати попередники, основна зоря була на головній послідовності. Для Бао ж переконливо показано, що йдеться про еволюціоновану AGB‑зорю з роздутою конвективною оболонкою. Саме такий тип зорі, згідно з «класичною» теорією спільної оболонки, і має виступати первинним компонентом.
Таким чином, AT 2025abao дає астрономам перший «від початку до кінця» погляд на класичну систему зі спільною оболонкою, яку безперервно спостерігали від початкового повільного яскравіння до кульмінаційного вибуху та злиття. Раніше доводилося відновлювати події лише за залишками, що тисячі або мільйони років тому пережили схожі процеси.
Подальші спостереження мають показати, якою стала зоря після злиття, нині її називають просто Бао. Структура та випромінювання цього залишку допоможуть уточнити моделі спільної оболонки й оцінити, наскільки ефективно вона стискає орбіти подвійних систем.
Підготовка до ери масових транзієнтів
На сьогодні відомо лише кілька десятків яскраво‑червоних нових. Однак огляд Legacy Survey of Space and Time обсерваторії Віри Рубін, за оцінками, виявлятиме вже сотні, а можливо й тисячі таких спалахів. Космічний телескоп Nancy Grace Roman також фіксуватиме LRN і випадки спільної оболонки, хоч і в менших кількостях.
Детальне вивчення Бао показує, як поєднання багаторічних оглядів неба, оперативних спостережень потужними телескопами та чисельного моделювання дозволяє розібратися у складній зоряній фізиці. Автори роботи вважають, що такий «від початку до кінця» підхід стане дорожньою картою для аналізу майбутніх сотень подібних подій.
У найближчі роки, завдяки новим спостереженням, астрономи сподіваються значно краще зрозуміти, як саме працює еволюція зі спільною оболонкою і яку роль відіграють яскраво‑червоні нові у житті подвійних зір.