Використовуючи старі дані телескопа Kepler, вчені ідентифікували чотири далекі планети-сироти, які втратили зв’язок зі своїми зірками і самотньо летять в околицях центрального балджа нашої Галактики.
Космічний телескоп Kepler – мисливець за далекими екзопланетами – завершив свою непросту місію в 2018 році. Однак астрономи досі продовжують аналізувати зібрані ним дані. Завдяки Kepler виявили понад 2000 далеких планет, і чимало зазначених з його допомогою кандидатів очікують підтвердження. Нещодавно цей список поповнився ще чотирма планетами-сиротами в районі центру Чумацького Шляху. Про це повідомляється в статті, опублікованій в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Планети-сироти викинуті з материнської системи під впливом гравітації масивних сусідів і роблять більш-менш вільний політ в міжзоряному просторі. Передбачається, що таке колись сталося і в Сонячній системі, та й взагалі подібні об’єкти надзвичайно поширені в нашій Галактиці, хоча оцінки їх кількості різняться на порядки.
Виявити темну планету-сироту особливо складно: для цього необхідно зауважити момент її випадкового проходження на тлі більш далеких зірок і зафіксувати гравітаційне мікролінзування їх випромінювання – спотворення тяжінням невидимого безпосередньо об’єкта. У пошуках таких сигналів міжнародна команда астрономів на чолі з Єном Макдональдом (Iain McDonald) з Манчестерського університету використала данні місії Kepler K2.
З весни до літа 2016 року телескоп час від часу спостерігав численні зірки в районі балджа Чумацького Шляху – центрального «здуття», – тому вчені вирішили, що у нього було достатньо шансів зафіксувати події мікролінзування. Аналіз даних Kepler виявив понад 20 таких сигналів, чотири з яких автори пов’язали з невеликими – не крупніше Землі – планетами-сиротами. Це свідчить, що такі об’єкти дійсно широко поширені.
На відміну від тіл, що обертаються навколо зірок з регулярною орбітою, повторити подібне спостереження для вільно пролітаючих планет навряд чи можливо, тому вони назавжди залишаються в ранзі «кандидатів». Не можна уточнити й умови на них. Швидше за все, ці світи є крижані мляві пустелі, хоча, за деякими даними, навіть планети-сироти можуть підігріватися власними надрами до цілком прийнятних температур.
Натхнення: naked-science.ru