Космічний телескоп XMM-Newton зробив рентгенівський знімок туманності Ламантин. На відстані близько 100 світлових років від центрального мікроквазара дослідники знайшли область прискорення частинок.
Астрофізики з Європейського космічного агентства знайшли на знімках туманності Ламантин область прискорення частинок. Струмінь рентгенівського випромінювання починається приблизно в 100 світлових роках від мікроквазара в центрі туманності і простягається на 300 світлових років.
Дослідники відзначають, що високоенергетичні частинки в туманності були вперше виявлені в 2018 році обсерваторією HAWC (високогірний експеримент з пошуку черенковського випромінювання). Астрофізики тоді зафіксували потік гамма-випромінювання високої енергії, але не змогли точно визначити його джерело.
Вивчивши нові дані, вчені припустили, що частинки розганяються до дуже високих енергій в області «голови» ламантина через надзвичайно енергійний процес прискорення частинок. Потік, що випускається чорною дірою, досягає цієї області і повторно заряджається через ударні хвилі в розширювальних газових хмарах і посилених магнітних полів, вважають дослідники.
Червона точка в центрі зображення – SS 433. Рентгенівські дані, отримані XMM-Newton, представлені жовтим (м’яке рентгенівське випромінювання), пурпуровим (рентгенівське випромінювання середньої енергії) і блакитним кольорами (Жорстке рентгенівське випромінювання). Прискорений потік частинок видно в лівій частині зображення (блакитний промінь). Зображення: S. Safi-Harb et al (2022), ESA
Дослідники вважають, що туманність Ламантин, розташована на відстані в 18 тис.світлових років від Землі, сформувалася в результаті вибуху наднової близько 30 тис. років тому. Це один з найбільших спостережуваних об’єктів такого типу: вона займає на небі область порівнянну з чотирма повними місяцями.
Ламантин незвичайна тим, що після вибуху наднової в її центрі залишилася чорна діра. Цей “мікроквазар” SS 433 випускає потужні потоки частинок, що рухаються зі швидкістю, близькою до чверті швидкості світла, які пробивають газові оболонки, створюючи форму з двома пелюстками.
Дослідники продовжать вивчати туманність. Відносна близькість цього космічного об’єкта дозволяє використовувати його як лабораторію для спостереження астрофізичних явищ.