Більше століття астрономи уточнюють вік кілець Сатурна, які дуже молоді в порівнянні з самою планетою. На цей раз вченим вдалося роздобути докази з незвичайного джерела: ним став космічний пил, що прилетів з пояса Койпера.
Вік Сатурна, другої за розміром планети нашої Сонячної системи, оцінюється приблизно в чотири з половиною мільярди років, тобто він ровесник Землі. Однак його кільця, найбільш впізнавана особливість, з’явилися помітно пізніше, і вже більше століття вчені сперечаються, намагаючись точно визначити їх вік.
На цей раз в пошуках відповідей міжнародна команда дослідників з США, Іспанії та Німеччини звернулася до космічного пилу, який постійним потоком омиває всю Сонячну систему. У деяких випадках мікроскопічні частинки осідають на поверхні небесних об’єктів, в тому числі на крижаних утвореннях, з яких складаються кільця Сатурна.
Щоб вивчити, як швидко накопичується шар такого пилу на кільцях Сатурна, вчені використовували дані з орбітальної станції “Кассіні”, зібрані з 2004 по 2017 рік. За 13 років роботи «Кассіні» зібрав всього 163 зерна пилу, що походить з-за меж найближчого оточення планети і, судячи з низької швидкості пересування, що прилетіла з пояса Койпера. І цього занадто мало для скільки-небудь тривалого, за астрономічними мірками, часу існування кілець.
Протягом усього XX століття вчені вважали, що кільця Сатурна утворилися в один час з ним самим, хоча те, що кільця на 98 відсотків складаються з чистого водяного льоду, з мінімальними домішками кам’янистої речовини, явно суперечило цій теорії. І ось нарешті з’явився ще один доказ, що кільця Сатурна в кілька разів молодше планети: судячи зі швидкості накопичення пилу, їм від 100 до 400 мільйонів років.
Таким чином, згідно з результатами дослідження, опублікованого в журналі Science Advances, максимальний термін існування кілець Сатурна всього пів мільярда років, тобто в дев’ять разів менше, ніж самій планеті. Людству пощастило, що воно змогло застати ці незвичайні утворення, яким вже через кілька сотень мільйонів років судилося зникнути.