Американські вчені майже 30 років спостерігали за сім’ями папуг у Південній Америці та дізналися, навіщо папуги вбивають або, навпаки, усиновлюють пташенят самок, що овдовіли.
Самець і самка горобиних папужок / © Karl Berg, phys.org
Убивство дитинчат родичів, як і їхнє усиновлення, – вельми загадкове явище у тваринному світі. Як самці, так і самки багатьох видів розправляються з виводком суперників, ймовірно, для отримання сексуальної або соціальної переваги. Нерідко спостерігається і протилежна поведінка – догляд за дитинчатами загиблих товаришів.
Учені з Каліфорнійського і Техаського університетів (США) вирішили більше дізнатися про таку поведінку тварин на прикладі гороб’ячих папужок (Forpus passerinus). У цих невеликих птахів зелене оперення, а живуть вони в лісах і чагарникових зонах Гаяни, Сурінаму, Колумбії, Венесуели, Болівії, Парагваю та Бразилії. Тяжіють до річок і морського узбережжя. Результати своїх спостережень, які тривали 27 років, вчені представили у журналі PNAS.
З 1988 року дослідники стежили за папужками, які проживають на скотарському ранчо у Венесуелі. У гніздах вони раз у раз знаходили мертвих пташенят і спочатку не могли зрозуміти, що стало причиною загибелі. Але пізніше помітили, що деякі папуги залітали в чужі гнізда, а коли вилітали, на їхніх дзьобах можна було побачити сліди крові. З цього часу і аж до 2015 року біологи спостерігали за 2742 гніздами (які самі влаштували для папуг із ПВХ-труб) і за тим, що там відбувалося.
Птахи вбивали або ранили пташенят (а також знищували яйця) інших особин у 256 гніздах. Причому в більшості випадків напади здійснювала гніздова пара – самець і самка, які пізніше привласнювали собі місце гніздування загиблих дитинчат. Напади на виводок відбувалися частіше, коли популяція папуг досягала високих значень, тому боротьба за місця для гніздування виявлялася найбільш запеклою.
Дітовбивство вчені також спостерігали в тих гніздах, де помер один із батьків, а той, що залишився живим, знайшов собі нового партнера. Цікаво інше – нові самці з однаковою ймовірністю могли як усиновити неродинне їм потомство, так і розправитися з ним.
Усиновлення, звісно, має благородніший вигляд у наших очах, але зрозуміти це з погляду ідей про природний відбір непросто. Можливо, сенс такої поведінки в збереженні генофонду популяції в цілому. Крім того, вчені помітили, що самці, які всиновили пташенят овдовілих самок, розмножувалися з їхньою допомогою в більш ранньому віці, ніж їхні конкуренти. Таким чином, самці-“альтруїсти” отримали подвійну вигоду: і “нерухомість”, і самку.