Вчені несподівано виявили на одному з найдавніших кораблів Англії сліди того, що Близький Схід постачав нафтою і нафтопродуктами своїх поточних європейських клієнтів вже в 7 столітті нашої ери.
Археологи вже кілька років успішно застосовують методи хімії для вирішення різних археологічних та історичних загадок. Наприклад, у 2012 році британським дослідникам вдалося з’ясувати, що європейці почали робити сир 7,5 тисяч років тому, коли їхні сучасники з Африки тільки почали пити молоко, а в 2014 році – розкрити секрет бальзамуючих складників, якими користувалися стародавні єгиптяни при підготовці мумій, і вирахувати час появи цього мистецтва.
Пауліна Бурґер (Pauline Burger) з Британського музею Лондона (Велика Британія) та її колеги абсолютно несподівано для себе знайшли і розгадали ще одну подібну хімічну загадку, яка вказує на незвично розвинені торговельні мережі в Європі в “темні” часи Середньовіччя, вивчаючи один з найбільш знаменитих кораблів середньовічної Англії.
Цей корабель, як вважають вчені, ніколи не плавав, він являє собою “похоронний човен”, в яких стародавні англо-сакси ховали своїх вождів і знать. Курган і це судно були знайдені в містечку Саттон-Ху в 1939 році на сході Англії, яке сьогодні стало місцем паломництва для любителів археології та культури англо-саксів.
Завдяки тривалим і майже безуспішним розкопкам з нальотом детектива і містицизму, людство і Англія придбали першу в історії незайману усипальницю такого типу з величезним числом скарбів. Деякі з них, наприклад, золотий церемоніальний шолом і похоронна маска “капітана” цього корабля, стали символами англо-саксів і їх можна побачити фактично на обкладинках будь-якого підручника з історії того періоду.
Одним з найбільш непривабливих “артефактів”, знайдених в остові цього корабля, були горщики із чорною напівзастиглою субстанцією, які були виставлені на видному місці всередині цієї гробниці. Спочатку вчені думали, що даний “нафтопродукт” використовувався для замазки щілин у сухопутному судні і що він був завезений звідкись зі Швеції, через що вони називали його “Стокгольмським дьогтем”.
Хімічний аналіз, який провели Бурґер і її колеги, показав, що це зовсім не так – цей матеріал насправді був не дьогтем, а самим справжнім бітумом, завезеним в Англію, судячи по співвідношенню ізотопів і різних видів вуглеводнів, з Близького Сходу. Його джерелом, як вказує незвичайна частка асфальтових сполук в даному бітумі, ймовірно були родовища вуглеводнів у Мертвого Моря в Ізраїлі або в Сирії.
Шматки бітуму
Навіщо стародавнім англо-саксам потрібен був бітум, вчені поки не знають – він в принципі міг використовуватися і для просочення корпусу корабля, і для ряду інших цілей, в тому числі і в якості палива. Присутність його в могильнику одного з правителів Саффолка в “темні століття” каже про те, що він грав важливу роль в житті його племені і високо цінувався місцевими жителями.
Присутність близькосхідних вуглеводнів на узбережжі Англії в 7 столітті говорить про те, що вже тоді існувала система з налагоджених торговельних зв’язків, які дозволяли жителям майбутньої Британії закуповувати товари, вироблені на протилежному кінці Європи. Як сподіваються вчені, вивчення хімії інших артефактів з Саттон-Ху та інших середньовічних куточків Англії і континенту допоможе зрозуміти, як виникла ця мережа і чому вона зникла пізніше.