Епідемія бубонної чуми, що знищила мільйони жителів Європи в XIV столітті, в підсумку позитивно вплинула на здоров’я і тривалість життя тих поколінь, що вижили. Такий висновок зробила антрополог Шерон Девітт (Sharon DeWitte) з Університету штату Південна Кароліна (США), вивчаючи кісткові останки жителів Лондона, що жили до, під час і після «Чорної смерті». Робота опублікована в журналі PLOS ONE.
Під час першої хвилі епідемії, з 1347 по 1351, «Чорна смерть» забрала життя приблизно 30 відсотків європейців, зокрема загинуло близько половини лондонців. Попередні дослідження показали, що жертвами чуми в першу чергу ставали люди похилого віку і люди різного віку з поганим здоров’ям. Після закінчення епідемії в Європі різко покращилися стандарти життя у всіх шарах суспільства, люди стали краще харчуватися, провітрювати приміщення, жити в більш світлих і просторих будинках і так далі.
Читайте також: Смерть заради сексу
Вивчаючи сукупний ефект, отриманий виборчою смертністю під час «Чорної смерті» і пост-епідемічним підвищенням стандартів життя на жителів Лондона, Девітт протягом останніх десяти років аналізувала скелети більше тисячі чоловіків, жінок і дітей, що жили в столиці Англії в період до, під час і після епідемії. Кісткові останки, поховані на лондонських кладовищах, були з землі і тепер зберігаються в Музеї Лондона. У ході своїх біоархеологічних досліджень Девітт визначала статеву приналежність кожного скелета, вік людини під час смерті, а також проводила аналіз на специфічні маркери стану здоров’я, включаючи лінійну гіпоплазію зубної емалі – горизонтальні позначки на емалі, що формуються при поганому харчуванні та інфекційних захворюваннях.
У підсумку Девітт встановила, що покоління, яке пережило «Чорну смерть», стало в середньому значно здоровішим, стійкіше до інфекційних захворюваннями, в тому числі до повторних спалахів чуми, і довговічніше до-епідемічної популяції – багато з тих, хто вижив та їх нащадки доживали до 70 – 80 років, чого практично не спостерігалося раніше. В цілому, робить висновок Девітт, «Чорна смерть» прямо або побічно дуже суттєво вплинула на демографічну ситуацію в Європі протягом багатьох поколінь після закінчення цієї епідемії, в першу чергу змінивши структуру смертності.
Отримані результати, вважає Девітт, мають важливе значення для розуміння того, як саме масові епідемії впливають на здоров’я індивідуумів і популяції в цілому. «Знання про те, наскільки сильно епідемії змінюють людську біологію, дає нам можливість передбачити подібний ефект для живучих поколінь», – вважає Девітт.
Варто відзначити, що робота Девітт – вже третя за 2014 наукова публікація, присвячена історичним епідеміям чуми. Так, в січні міжнародна група дослідників оприлюднила результати повної розшифровки генома бактерії Yersinia pestis, що викликала так звану юстиніянова чуму в 6-8 столітті нашої ери.
Порівняння результатів з раніше отриманими генетичними характеристиками збудників двох пізніших епідемій показало, що ці спалахи викликані абсолютно різними штамами патогена і змусило припускати у нього більш потужний пандемічний потенціал, ніж вважалося до цих пір.
Читайте також: Сварки з коханими наближають ранню смерть
А в лютому публікація в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences продемонструвала, що «Чорна смерть» залишила слід в геномі поколінь, що пережили епідемію на користь тих, хто ніс певні гени імунної системи. Результати дослідження допомогли пояснити, чому європейці, на відміну від жителів інших регіонів світу, інакше реагують на деякі захворювання і мають різну сприйнятливість до аутоімунних процесів.