Палеогенетики провели аналіз ДНК, виділеної з решток 108 осіб, похованих у восьми мегалітичних гробницях та одному кам’яному ящику на територіях сучасних Данії та Швеції. Дослідження, результати якого опубліковані в журналі Nature, показало, що щонайменше 18 із них були інфіковані чумною паличкою трьох різних штамів, один із яких, на думку вчених, можливо, мав епідемічний потенціал.
У VII тисячолітті до нашої ери з Малої Азії в Європу прийшли групи хліборобів і тваринників, що призвело до значного демографічного зростання. Однак близько 5300-4900 років тому сталася криза, яка призвела до демографічного спаду в значній частині Європи. Причини цієї кризи залишаються неясними, але однією з можливих причин можуть бути епідемії.
Команда вчених з Австралії, Великої Британії, Бразилії, Данії, Нідерландів та Швеції під керівництвом Мартіна Сікори з Копенгагенського університету досліджувала геноми 108 осіб, останки яких розкопали на дев’яти археологічних пам’ятках у Данії та Швеції. Геномне дослідження показало, що більшість останків належали нащадкам ранніх європейських землеробів. Серед них виявили кілька сімей, одна з яких налічувала шість поколінь родичів.
Вивчивши ДНК патогенів, які збереглися в кістках і зубах стародавніх мешканців Скандинавії, вчені виявили, що чумна паличка була найчастішою інфекцією. Генетичний матеріал чумної палички виявили щонайменше у 18 осіб зі 108. У деяких мегалітичних гробницях, таких як одна на території Швеції, де було поховано більшість представників великої родини, інфекція була особливо поширеною. Так, щонайменше 13 із 47 досліджених людей з цієї пам’ятки були заражені чумою.
Подальший аналіз виявив наявність трьох різних штамів чумної палички в останках стародавніх скандинавів. Штам A виявили у найдавнішої людини в цьому дослідженні, а штами B і C поширилися пізніше. Вчені зазначили, що спалах смертельної інфекції міг вразити останні покоління однієї з гілок великої родини. Крім того, аналіз геномів бактерій штаму C виявив комбінацію генів, яка, можливо, сприяла вірулентності. Це дозволило дослідникам припустити, що поширення цього штаму могло зіграти певну роль у демографічному спаді, який стався близько 5300-4900 років тому.
Це дослідження надає нові докази того, що інфекційні хвороби могли значно впливати на стародавні людські популяції, спричиняючи демографічні зміни та зникнення культур.