Незвичайну гору на планеті Марс раніше намагалися приписати інопланетній активності в рамках теорій змови. На фотографії, зробленої в 1976 році космічним апаратом «Вікінг-1» з низьким розрішенням, контури гори здавалися окресленими у вигляді людського обличчя, що було оптичною ілюзією. Однак, при більш уважному розгляді і відповідному освітленні, тіні, що створюють обличчя, зникали.
Знімок з низьким розрішенням, зроблений космічним апаратом «Вікінг-1» в 1976 році, яскраво освітлені хребти здавалися оптичною ілюзією, схожою на обличчя людини. Фото: НАСА
Фахівці з SETI Institute поділилися більш високоякісним знімком, зробленим супутником Mars Global Surveyor, який чітко показував так зване «обличчя Марса». На оригінальній фотографії видно «темні очі» на «блідому обличчі», проте в більш детальному зображенні риси обличчя більше нагадували вивітрені скелі.
Безіменна гора зі знімка «Вікінга-1», показана в набагато більш високому розрішенні (і сонячне світло падає знизу зліва, а не зверху зліва). Обличчя на знімку не видно. Фото: НАСА
Явище не пов’язане з наявністю інопланетних скульпторів, тому, що ніхто не вирізав страхітливе обличчя на 3-кілометровій горі. Це приклад парейдолії — дуже дивної особливості людського розуму бачити обличчя і інші знайомі форми в випадкових візерунках. Вона може виникати і у здорових людей, і у людей з психічними розладами.
Невролог Джоел Восс (дослідник Північно-західного університету США) висловив гіпотезу, що парейдолія є побічний ефект роботи мозку з аналізу візуальної інформації (лінії, поверхні, форми, кольору) і являє собою помилку класифікації «неоднозначних» образів. Однак точно про причини парейдолії відомо мало. Нещодавно вчені з’ясували, що на цей розумовий процес впливає окситоцин.