Тарас Григорович один із найвідоміших українських поетів. Вірші Тараса Григоровича Шевченка перекладені багатьма мовами – його люблять та поважають у всьому світі.
Тарас був ще поневоленим кріпаком – в потрібний час Тарас Шевченко зустрівся з українським художником Сошенко, який вирішив будь-що-будь допомогти талановитому юнакові отримати свободу. Він познайомив Тараса з поетом Жуковським і художником Брюлловим. Ці чуйні й добрі люди ось як допомогли Шевченко: художник Брюллов намалював портрет Жуковського; портрет цей розіграли в лотереї, виручили за нього дві тисячі п’ятсот рублів і викупили Тараса з неволі. Тарас Григорович Шевченко став вільною людиною і вступив до Академії мистецтв.
Приблизно водночас Шевченко почав писати вірші. Вірші його були сумні. Поет не забував своєї батьківщини, свого замученого народу і з незвичайною силою і щирість висловлював у своїх віршах народне горе і страждання.
У 1847 році Шевченко заарештували. Під час обшуку у нього знайшли революційні вірші. У цих віршах Шевченка з гнівом і ненавистю обрушується на царя і поміщиків. За ці вірші Шевченка засудили. Його визначили солдатом в Оренбурзький окремий корпус і заборонили писати та малювати. Так розпорядився цар Микола I.
Десять років провів Шевченко на засланні. Жив він в задушливій казармі. Кругом був голий, випалений степ. Шевченка змушували маршувати по п’ять годин на день. Він був далеко від всіх своїх друзів, у нього часом не було ні олівця, ні паперу. Навіть листи він отримував рідко. Життя було важким, нестерпним, але Шевченко не падав духом. Йому не дозволяли писати вірші, але він писав їх і ховав в чобіт.
У 1857 році Шевченко звільнили.
Десять років заслання не змінили поета. Колишня ненависть до поміщиків і царя розгоралися в ньому все сильніше і сильніше. Він поїхав на Україну, відвідав своїх братів і сестер. Вони все ще залишалися кріпаками. Поет побував в різних селах; всюди він бачив одне й те саме: народ жив в неволі, працював на поміщика, страждав і бідував. І у своїх віршах Шевченко з новою силою нападає на царя, на панів. Він закликає до повстання.
Наприкінці 1860 року Шевченко захворів, а в березні 1861 помер.
Його поховали в Петербурзі. Тарас Григорович хотів, щоб його поховали на батьківщині – в Україні. У своєму вірші «Заповіт» він просив:
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Друзі виконали волю поета. Вони перевезли тіло Шевченка на Україну, на берег Дніпра, біля міста Канева. Там Тарас Григорович незадовго до своєї смерті хотів було побудувати будиночок і провести в ньому останні роки свого життя.
Більше маловідомих фактів про життя поета можна прочитати в статті цікаві факти з життя Шевченка.