Щоб не заплутатися у власних соціальних зв’язках, дельфіни використовують імена – унікальні звукові сигнали. Звертаючись до інших, дельфін завжди спочатку «представляється», починаючи «розмову» зі свого імені. У свою чергу, інші особини, вирішуючи поговорити з товаришем, називають його по імені. Дельфіни живуть групами, але жорсткої прив’язки до групи у них немає, кожен може піти до сусідів, пожити серед них якийсь час, а потім повернутися. При такій соціальній організації важливо розуміти, хто перед тобою – незнайомець або ж старий друг, який повернувся з мандрів. Без імені, «індивідуального підпису», тут аж ніяк.
Дельфіни, однак, живуть до 50 років, і до цих пір ніхто не знав, як довго вони можуть пам’ятати старих друзів. Дослідники з університету Чикаго (США) спробували це з’ясувати і виявили, що дельфіни мають найдовшу пам’яттю серед тварин: вони пам’ятають чужі імена впродовж двох десятків років.
Дослідники п’ять років записували звукові сигнали у спійманих дельфінів афалін, що жили в зоопарках і на біостанції. Всі особини, голоси яких записувалися, час від часу перевозилися з одного місця в інше, щоб дельфіни могли утворити пару для розмноження, і історія таких переміщень велася протягом десятиліть. Деяких відвозили від старих друзів всього на три місяці, інші жили далеко від «місця прописки» майже дев’ятнадцять років, були й такі, кого розділили з друзями на двадцять з половиною років. Серед дельфінів, яких вдалося записати, були і зовсім маленькі, 4-місячні особини, і цілком літні, майже 47-річні (записувались і самці, і самки).
Джейсон Брук і його колеги ставили простий дослід: програвали дельфінам чужі голоси, які належали або незнайомим особинам, або старим знайомим. Навіть якщо незнайомий голос належав комусь того ж віку та статі, дельфіни ніяк на нього не реагували. Але якщо власник голосу був хоч в якійсь мірі знайомий, піддослідні негайно відгукувалися, підпливали до динаміку і намагалися вступити з ним у бесіду. В одному випадку дельфініха-мати навіть привела свого дитинчати, щоб він послухав голос її старого друга. Пам’яті дельфінів вистачало надовго: біологи повідомляють, що в одному випадку дві самки впізнали один одного по голосу, хоча з часу їх розставання пройшло двадцять з половиною років. Настільки довгої соціальної пам’яті в інших тварин немає.
При цьому автори роботи відзначають, що дельфіни запам’ятовували сам характер відносин, який пов’язував їх зі старими знайомими. Наприклад, коли парі самців програли запис голосів двох інших самців, які колись тут жили і були домінантними, то їх колишні сусіди починали поводитися обережно і злегка стривожено, ніби очікуючи отримати наганяй від «старшого».
Запам’ятовування голосів – найзручніший спосіб підтримати соціальні зв’язки: дельфін може змінитися зовні, особливо якщо врахувати, як довго він може бути відсутнім у рідній групі, але характерні «позивні» залишаться колишніми. Проте дослідники поки не можуть сказати, як саме відбувається згадування, чи дійсно в голові дельфіна виникає образ колишнього знайомого. Відомо, що коні, наприклад, можуть поєднувати зовнішній вигляд знайомого індивідуума і його голос, і якщо голос не відповідає зовнішності, то кінь вельми цьому дивується. У дельфінів, швидше за все, справи йдуть так само, але без відповідних експериментів з упевненістю цього стверджувати не можна.
Натхнення: ecoportal.su