Згідно з новими дослідженнями і припущеннями гіпотетична (її ніхто не бачив, але всі вірять, що вона є, це якщо коротко) дев’ята планета, розташована далеко за межами орбіти Плутона може бути «планетою вигнанцем», яка була спіймана і притягнута нашою Сонячною системою в минулому.
«Цілком ймовірно, що Дев’ята планета є мандрівною планетою – світом, не прив’язаним до якоїсь певної зірки, які подорожують крізь простір», — заявив провідний автор дослідження Джеймс Веспер, студент бакалавріату Університету штату Нью-Мексико (NMSU), виступаючи на 229 зборах Американського астрономічного співтовариства.
Веспер і його наставник Пол Мейсон, професор математики і фізики NMSU, провели комп’ютерні симуляції 156 сценаріїв, з урахуванням різного розміру і траєкторій, згідно з яким планета могла зблизитися з нашою Сонячною системою. Слід зазначити, що подібні зближення необов’язково є надзвичайно рідкісними у Всесвіті. Деякі дослідження вказують на те, що блукаючі планети за своєю кількістю можуть навіть перевершувати «звичайні» світи, які обертаються навколо своїх зірок усередині Чумацького шляху.
Проведені комп’ютерні симуляції показали, що приблизно у 60 відсотках випадків зближень блукаюча планета могла чинити певний вплив на Сонячну систему. У більшості випадків мова йде про звичайний «зайшов і вийшов», проте в 10 відсотках усіх можливих випадків планета змогла б потягнути за собою принаймні одну з наших власних планет.
Приблизно в 40 відсотках випадків зближення, згідно з комп’ютерним моделям, блукаюча планета була б захоплена гравітацією Сонячної системи. Це захоплення могло би бути «м’яким»: в цьому випадку ніякі рідні планети Сонячної системи не були б викинуті за її межі. Або «жорстким»: одна чи кілька рідних планет в цьому випадку були б відкинуті за межі системи.
«Все залежало б від характеристик самої блукаючої планети», — пояснив Веспер.
Симуляції також вказують на те, що наша Сонячна система, найімовірніше, ніколи не перетиналася з блукаючими планетами масою більше Нептуна. В іншому випадку планета подібного розміру хоч і розбурхала всю внутрішню область Сонячної системи, але тим не менш залишилася в ній «запечатаною» до сьогоднішніх днів.
Згідно з останніми припущеннями, Дев’ята планета може бути в 10 разів масивніше Землі. Для порівняння: маса того ж Нептуна в 17 разів більше земного. Про існування цього «невловимого окові» світу вперше повідомили в жовтні 2014 року астрономи Скотт Шеппард з Інституту Карнегі (США) та Чадвик Трухільо з гавайської Обсерваторії Джеміні. Шеппард і Трухільо відзначили наявність гравітаційних спотворень, що впливають на деякі об’єкти пояса Койпера, такі як, наприклад, карликова планета Седна.
У січні 2016 року астрономи Костянтин Батигін і Майк Браун з Каліфорнійського технологічного інституту в Пасадені (США) виявили ще кілька доказів, які свідчать на користь присутності в цій області об’єкта розміром з планету, а також на основі зібраної інформації постаралися обчислити її орбіту. Згідно Батигіну і Брауну, Дев’ята планета може мати дуже витягнуту еліптичну орбіту та її афелій (найдальша точка орбіти) може дорівнювати 1000 астрономічних одиниць (а. о.) від Сонця. Для розуміння: 1 а. о. дорівнює середній відстані від Землі до Сонця, тобто приблизно 150 мільйонам кілометрів. Той же Нептун розташований в 30 а. о. від Сонця, а Плутон не віддаляється від зірки далі, ніж на 49 а. е.
«Передбачувана орбіти Дев’ятої планети узгоджується з нашою думкою про те, що вона є саме блукаючою планетою. Однак нові комп’ютерні симуляції не доводять природи цього гіпотетичного світу», — пояснює Веспер.
Астрономи поки дійсно не знайшли переконливого (в даному випадку візуального) підтвердження наявності планети, проте, на думку Брауна, це може статися вже в цьому році. Що стосується інших досліджень, то вони також ставлять під сумнів блукаючу природу цієї ймовірної планети. Швидше за все, якщо вона і існує, то належить саме Сонячній системі або раніше належала до іншої зірки і була просто «вкрадена» нашим Сонцем в результаті близького зоряного зближення в минулому.