Недавнє дослідження Датських дослідників з Орхуського університету, опубліковане в Nature Communications, дає нове уявлення про загадкове масове вимирання великих тварин, відоме як мегафауна, приблизно 50 000 років тому.
Воно досліджує критичний період, коли ранні люди, які мігрували з Африки близько 100 000 років тому, зіткнулися з новим середовищем існування в Євразії. Важливою стратегією виживання, прийнятою цими людьми, було полювання на великих тварин, або мегафауну. Однак ця практика збіглася зі значним зменшенням популяції цих тварин, що спричинило давню дискусію серед вчених щодо причин, які стоять за цим масовим вимиранням. Хоча деякі біологи пояснювали вимирання змінами клімату, що впливають на такі місця проживання, як тундрові степи, де мешкають мамонти, інші стверджували, що головним рушієм було полювання на людину.
Щоб пролити світло на цю дискусію, дослідницька група застосувала новий підхід, проаналізувавши частоти мутацій у геномах 139 великих тварин, які жили в ту епоху. Їх увага була зосереджена в першу чергу на некодуючих областях геному, які дали унікальну можливість побачити зміни популяції за цей період. Їх результати переконливо вказують на те, що скорочення популяцій мегафауни збіглося з появою людей.
Крім того, дослідження освітлює випадок мамонта, який часто наводиться як приклад вимирання, спричиненого зміною клімату. Однак дослідники відзначили, що цей випадок не повністю відображає більш широку подію, оскільки більша частина вимерлої мегафауни мешкала в помірному або тропічному кліматі, де зміна клімату мала б менший вплив. Це спостереження підкріплює аргумент про те, що діяльність людини, а не кліматичні зміни, швидше за все, були відповідальними за широке вимирання цих великих тварин.
На закінчення, дослідження датської команди пропонує вагомі докази на користь теорії про те, що втручання людини, особливо шляхом полювання, відіграло ключову роль у масовому вимиранні мегафауни, кидаючи виклик попереднім уявленням, які підкреслювали зміну клімату як основну причину.