Дослідження EPFL переосмислює ймовірність виявлення позаземних технологій, аналізуючи, чи могли їхні сигнали вже досягти Землі непоміченими.
Від початку експерименту SETI — «Search for Extraterrestrial Intelligence», тобто пошуку позаземного розуму — у 1960 році астрономи систематично сканують Чумацький Шлях. Дослідження охоплюють радіохвилі, оптичні імпульси та інфрачервоні сигнатури. Попри десятиліття спостережень, переконливих доказів не отримано. Це пояснюють обмеженим обсягом дослідженого космічного простору.
Ключовим поняттям є «техносигнатура» — вимірюваний прояв технологічної активності поза Землею. До неї належать штучні радіосигнали, лазерні спалахи або надлишкове тепло від гіпотетичних мегаструктур. Для детекції необхідні дві умови: фізичне досягнення сигналом Землі та достатня чутливість приладів. Сигнал може бути коротким, слабким або загубленим у фоновому шумі.
Фізик-теоретик EPFL Клаудіо Грімальді застосував байєсівський підхід — метод оновлення ймовірностей із врахуванням нових даних. Учений змоделював поширення сигналів зі швидкістю світла та оцінив їхню тривалість. Результати опубліковано в The Astronomical Journal. Аналіз охоплював як всенаправлені випромінювання, так і вузькоспрямовані маяки.
Висновки ставлять під сумнів оптимістичний сценарій швидкого відкриття. Щоб сьогодні виявити сигнал із сотень світлових років, у минулому мало б існувати надзвичайно багато невиявлених передач. У низці моделей їх кількість перевищує число потенційно придатних для життя планет. Це свідчить про статистичну малоймовірність близьких і частих контактів, натомість підкреслюючи потребу в довготривалих і широкомасштабних пошуках.