Всесвіт

Дивний кашалот мав рекордно асиметричну морду серед ссавців


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Приблизно 6 мільйонів років тому в нинішньому Перу жив дивовижний карликовий кашалот, чия морда була настільки перекошеною, що дослідники припускають: це може бути найекстремальніша асиметрія обличчя серед усіх відомих ссавців. Про аналіз цього викопного виду Scaphokogia huachafo повідомляє команда палеонтологів з Університету Цюриха, про що йдеться у матеріалі ScienceDaily.

Дивний кашалот мав рекордно асиметричну морду серед ссавців

Кашалот з «найкривішим» обличчям

Скелет цього давнього кашалота знайшли на півдні Перу, у відомій палеонтологічній Піско формації. Спершу вчені подумали, що череп викривився вже після смерті тварини — під тиском осадів чи через інші геологічні процеси.

Однак детальне дослідження показало, що незвична форма є природною. Череп відносять до пізнього міоцену, приблизно 6,3–5,6 мільйона років тому, а довжина тіла тварини оцінюється приблизно у 2,7 метра. Саме в цьому черепі зафіксували найсильнішу з відомих асиметрій обличчя в китів і дельфінів, а, ймовірно, і серед усіх ссавців.

Серед зубатих китів асиметрія черепа трапляється часто: вона пов’язана з розвитком жирових структур у лобовій частині, які беруть участь у створенні звуку та ехолокації. Але у Scaphokogia huachafo ця особливість виявилася надзвичайно посиленою.

Як пояснює провідний автор дослідження Альдо Бенітес-Паломіно (Aldo Benites-Palomino), у цього виду обидві кісткові ніздрі зміщені повністю на ліву сторону, а лицьові кістки сильно різняться за розміром і положенням. У результаті череп здається «цілком перекошеним».

Назва, натхненна екстравагантною зовнішністю

Незвичайна анатомія відобразилася і в назві виду. Слово huachafo походить з перуанського варіанта іспанської та в повсякденній мові означає щось надто помітне, химерне, екстравагантне чи кітчеве.

За словами Бенітеса-Паломіно, пропорції цього кашалота — сильно зміщене вліво «обличчя» і масивна, вигнута вниз морда — порушують усі звичні для сучасних китоподібних уявлення про симетрію й «елегантність» форм. Тому саме таке слово найкраще передало його вигляд.

Як зрозуміли, що череп не деформований

Скам’янілі рештки знайшли ще в середині 1990-х років у пустельному регіоні Піско, де чудово зберігаються викопні морські тварини. Бенітес-Паломіно вперше побачив цей зразок у 2015 році, працюючи над бакалаврською роботою в Музеї природничої історії в Лімі.

Головне питання було таким: чи настільки викривлений був череп за життя, чи його розчавили й перекрутили мільйони років тиску осадових порід? Дослідники уважно перевірили шви між кістками, ознаки тріщин, патологій або будь-яких деформацій.

Виявилося, що шви повністю зрослися, а слідів роздавлення чи переломів немає. Отже, це не результат тафономії — змін після поховання й окам’яніння, а справжня біологічна особливість виду.

Підводний «мисливець дна» з вбудованим баластом

Незвичайна форма черепа й морди підказала дослідникам, як міг жити цей кашалот. На відміну від сучасних великих кашалотів, які полюють на глибоководних кальмарів, Scaphokogia huachafo, ймовірно, спеціалізувався на пошуку здобичі біля дна мілководних прибережних морів.

Однією з найпомітніших рис був великий трубчастий рило, укріплений щільною кісткою та хрящем, що з часом закостенів. Ці масивні структури діяли як природний баласт, зсуваючи центр ваги тварини вперед і вниз. Крім того, морда була спрямована вниз під кутом близько 31 градуса до решти черепа.

Відновивши з’єднання черепа з першим шийним хребцем — атлантом, дослідники дійшли висновку, що цей кит міг згинати голову вниз приблизно на 55 градусів. Як зазначає співавтор роботи Габріель Аґірре-Фернандес (Gabriel Aguirre-Fernández), у Scaphokogia змінений увесь краніо-цервікальний комплекс — від черепа до шиї — так, щоб спрямувати морду просто до морського дна.

Поєднання важкої кістки, вигнутого донизу рила і гнучкого зчленування шиї, ймовірно, дозволяло тварині буквально «пливти над ґрунтом» і живитися дуже близько до поверхні осаду.

Ехолокація замість вусів і гострого зору

На відміну від інших морських ссавців, які шукають їжу біля дна, цей вид не мав ані чутливих вусів, ані спеціалізованих зорових адаптацій, що полегшують пошук здобичі в придонній зоні. Тому дослідники вважають, що Scaphokogia huachafo покладався на надзвичайно спеціалізовану ехолокацію.

Екстремальна асиметрія черепа, швидше за все, підтримувала складну систему «біологічного сонару», яка допомагала виявляти здобич навіть під м’яким осадом на дні мілководних узбережних морів.

Таке поєднання особливостей свідчить про дуже вузьку екологічну нішу, якої нині серед морських ссавців не існує. Зі зміною умов океану наприкінці міоцену ця стратегія живлення, ймовірно, втратила переваги, а разом з нею зник і незвичайний кашалот.

Відкриття Scaphokogia huachafo показує, наскільки далеко еволюція могла змінювати будову китів, створюючи істоту з вкрай «кривим» обличчям, яке виявилося не вадою, а вишуканою адаптацією до давно зниклого підводного світу.


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Back to top button