Масивний алтарний камінь Стоунгхенджа вагою близько шести тонн знову опинився в центрі наукової інтриги. Нове дослідження звузило коло можливих місць його походження, відкинувши кілька підозрюваних регіонів і водночас посиливши версію про північно-східну Шотландію як найімовірніший район джерела. Про результати повідомляє команда геологів та археологів в матеріалах ScienceDaily.
Алтарний камінь завдовжки близько 4,9 метра лежить у центрі доісторичного комплексу на Солсберійській рівнині на півдні Англії. Він частково занурений у землю під поваленим вертикальним блоком Великого трилітону та його перемичкою і вирізняється серед інших каменів пам’ятки своїм типом породи.
Найповніше геологічне дослідження алтарного каменя
Нове дослідження, опубліковане в Journal of the Geological Society, стало наймасштабнішим геологічним аналізом цього пісковикового блока. Міжнародна команда поєднала свіжі спостереження безпосередньо на пам’ятці з вивченням уламків каменю, що зберігаються в музейних колекціях.
Науковці застосували одразу кілька підходів: дослідили фізичну будову пісковику, мінеральний склад, хімічну композицію та ізотопні характеристики. У сукупності ці параметри створюють своєрідний «геологічний відбиток пальця», який можна порівнювати з породами різних регіонів Британії.
Особливу увагу команда звернула на Оркадський басейн у північно-східній Шотландії, який раніше вважали перспективним кандидатом. Однак жодна з досліджених там локацій поки що не продемонструвала повністю той самий набір ознак, що й алтарний камінь.
Хоча точне джерело породи й досі не встановлено, результати дозволили впевнено відкинути низку невідповідних варіантів та окреслити зони, де подальші пошуки будуть найефективнішими.
Як було зламано «валлійську» гіпотезу
Понад століття панувала версія, що алтарний камінь привезли з заходу Уельсу. Ця думка здавалася логічною на тлі того, що менші «блакитні камені» комплексу походять саме звідти й були транспортувані приблизно на 225 кілометрів.
Однак попередні геологічні дослідження переглянули цю картину: аналіз показав, що камінь, найімовірніше, має північніше походження і пов’язаний зі Шотландією. Нинішня робота уточнює цю гіпотезу, задаючи чіткіші геологічні критерії для пошуку відповідної породи.
Новий аналіз не спростовує шотландський напрямок, а радше допомагає розрізнити формації, які лише зовні здаються відповідними, і ті, що дійсно можуть збігатися з унікальними властивостями алтарного каменя.
Чому походження одного каменя так важливе
Встановити, звідки саме взяли алтарний камінь, означає отримати ключ до ширших питань про організацію життя доісторичних суспільств. Камінь важить кілька тонн, а його можливий шлях від північно-східної Шотландії до Солсберійської рівнини був би ще значнішим, ніж відомий маршрут «блакитних каменів» з Уельсу.
Стоунгхендж зводили у кілька етапів між приблизно 3000 та 1600 роками до нашої ери. Його будівничі вже відомі тим, що переміщували великі кам’яні блоки на значні відстані. Якщо ж алтарний камінь справді прийшов зі Шотландії, це вказуватиме на ще складніші логістичні схеми, технічні навички та рівень координації тогочасних громад.
У такому «геологічному детективі» відкидання невідповідних регіонів є не менш важливим, ніж виявлення нових підозрюваних. Кожна виключена ділянка звужує поле пошуку й підводить учених ближче до розгадки шляху цього унікального каменя.
Що буде далі
Команда дослідників створила детальний геологічний «відбиток» алтарного каменя, який тепер слугуватиме орієнтиром для наступних експедицій. Науковці очікують, що подальше порівняння цієї «сигнатури» з породами різних районів північної Британії зрештою дозволить вказати на конкретне місце його походження.
Робота об’єднала фахівців з Великої Британії, Канади, Італії та Швеції, а також низку університетів і наукових інститутів, що спеціалізуються на геології та археології. Дослідники сподіваються, що визначення рідного масиву алтарного каменя допоможе краще зрозуміти одне з найвражаючих інженерних досягнень доісторичної Британії.