Астрономи спростували існування екзопланети K2-399b, яку раніше вважали сатурноподібною планетою, що потрапляє в “пустелю нептунів”. Замість цього виявлено, що система складається з трьох зірок: пари червоних карликів і сонцеподібної зірки, що підкреслює необхідність уніфікації протоколів підтвердження відкриттів екзопланет.
Спочатку екзопланета K2-399b була відкрита у 2021 році за допомогою транзитного методу під час аналізу даних космічного телескопа “Кеплер”. Передбачалося, що це була сатурноподібна планета з періодом обертання 0,76 земного дня, радіусом у шість радіусів Землі та масою близько тридцяти земних мас. Її місце в “пустелі нептунів” — зоні, де спостерігається дефіцит екзопланет схожих розмірів на короткоперіодичних орбітах, робило її об’єктом значного наукового інтересу. Однак відкриття було підтверджене лише статистичним методом, що залишило ймовірність помилкового спрацьовування на рівні 0,078%.
Нещодавно, група астрономів під керівництвом Хорхе Лілло-Бокса з Іспанського астробіологічного центру провела повторний аналіз цієї системи, використовуючи дані про коливання радіальної швидкості зірки, отримані спектрографами CARMENES, HARPS і TRES, а також фотометричні дані з наземних телескопів LCOGT і MuSCAT3. Цей аналіз не виявив короткоперіодичної планети, проте виявив сигнал, що свідчить про присутність тіла з масою приблизно 0,41 маси Сонця на витягнутій орбіті з періодом 846,6 дня.
На основі нових даних було зроблено висновок, що K2-399 є ієрархічною кратною зоряною системою, яка складається з головної зірки спектрального типу G1 (подібної до Сонця), навколо якої на довгоперіодичній орбіті обертається пара червоних карликів спектрального типу M5 з періодом обертання один навколо одного 1,52 дня. Падіння яскравості, яке раніше інтерпретувалося як транзити планети, виявилося спричиненим затемненнями в системі червоних карликів, а не наявністю екзопланети.
Цей випадок підкреслює важливість використання більш точних методів для підтвердження відкриттів екзопланет і необхідність розробки універсального протоколу підтвердження, який враховуватиме можливість помилкових спостережень через вплив різних факторів, таких як людський фактор і обмеження техніки. Запровадження такого протоколу може запобігти помилковим ідентифікаціям екзопланет і поліпшити точність астрономічних каталогів.