Клінічне дослідження іспанських учених виявило, що помірна фізична активність у вечірній час знижує добові, денні та нічні рівні глюкози у людей з ожирінням. Результати цього дослідження, опублікованого в журналі Obesity, особливо яскраво проявляються в учасників із порушеною толерантністю до глюкози.
Здорове харчування та фізична активність залишаються основними методами лікування для зниження ваги та покращення контролю рівня глюкози у пацієнтів з ожирінням. Раніші дослідження показали, що час доби, коли людина є фізично активною, може впливати на рівень глюкози в крові через вплив циркадних ритмів на метаболізм глюкози. Проте, попередні дослідження мали методологічні обмеження.
Іспанська дослідницька група під керівництвом Антоніо Клаверо-Хімено з Гранадського університету вивчала взаємозв’язок між часом фізичної активності та глікемічним контролем у дорослих із надлишковою вагою або ожирінням і порушеннями метаболізму. Вони провели клінічне дослідження, порівнюючи ефекти фізичної активності в різний час доби на рівень глюкози.
Учасники носили тривісний акселерометр на зап’ясті недомінантної руки для контролю фізичної активності. Щоденно вони реєстрували час сну і пробудження в мобільному додатку. Глюкозу вимірювали безперервно протягом 14 днів за допомогою пристрою для моніторингу рівня глюкози в крові.
У дослідженні взяли участь 186 дорослих (середній вік – 46,8 року) із середнім індексом маси тіла 32,9 кг/м.кв. Учасники надали достовірні дані з акселерометрів і пристроїв моніторингу глюкози в середньому за десять днів, причому 80% з них мали дані за вісім або більше днів. Вчені спостерігали зниження середніх добових, денних і нічних рівнів глюкози в дні з фізичною активністю порівняно з днями без активності. Чим інтенсивнішою була активність, тим сильніше знижувався рівень глюкози.
Найбільше зниження рівнів глюкози спостерігалося в дні, коли учасники займалися помірною фізичною активністю у вечірній час (порівняно з неактивними днями). Середній добовий рівень глюкози знижувався на 0,28 ммоль/л (p = 0,004), денний – на 0,24 ммоль/л (p = 0,02) і нічний – на 0,47 ммоль/л (р = 0,002). Крім того, добові та нічні рівні глюкози були нижчими при активності в другій половині дня. Учасники з порушеною толерантністю до глюкози показали аналогічні, а іноді й більш виражені результати.
На думку вчених, результати цього дослідження можуть бути використані для складання планів лікування пацієнтів з ожирінням і порушеннями толерантності до глюкози. Медичні фахівці зможуть більш обґрунтовано рекомендувати фізичну активність у вечірній час для поліпшення метаболічного здоров’я пацієнтів.