В процесі еволюції і боротьби з вірусами в генах людини накопичилося безліч мутацій, які збільшують ризик розвитку аутоімунних захворювань.
Міжнародна група палеогенетиків проаналізувала мінливість геномів понад 2800 людей, які жили в Європі за останні десять тисячоліть. Аналіз показав, що в міру підвищення стійкості до інфекційних захворювань у людей сформувалися мутації, які збільшують ризик розвитку аутоімунних захворювань.
Дослідники відтворили еволюцію сотень тисяч генетичних мутацій з плином часу і визначили ті з них, які володіли еволюційною перевагою — частіше зустрічалися в міру розвитку людства. Аналіз показав, що більшість таких мутацій розташовані в 89 генах, пов’язаних з вродженою імунною відповіддю. Особливо активно змінювалися гени OAS, які відповідають за противірусну активність, і ген, що визначає групи крові.
При цьому, як показало дослідження, більшість цих позитивних мутацій, що демонструють генетичну адаптацію до патогенного середовища, сформувалося відносно недавно: з початку бронзового століття, або близько 4 500 років тому. Автори роботи вважають, що це пов’язано зі зростанням чисельності населення і відповідним поширенням важких інфекційних захворювань, таких як чума.
Зменшення ризику розвитку інфекційних захворювань і збільшення ймовірності аутоімунних хвороб в процесі еволюції людини. Зображення: Gaspard Kerner, Institut Pasteur
Крім того, дослідники показали, що генетичний відбір, пов’язаний з протистоянням патогенам в минулому, забезпечив перевагу алелям (формам одного гена), що надає стійкість до інфекційних захворювань, але одночасно збільшував ризик аутоімунних або запальних захворювань.
Дослідження показало, що генетична схильність, пов’язана з розвитком запальних захворювань, наприклад, хвороби Крона, системного червоного вовчака або ревматоїдного артриту, зросла за останні 10 000 років. Одночасно люди стали більш стійкими до інфекційних захворювань.