Нове дослідження палеогенетиків показало, що значний приплив людей з Близького Сходу до Римської республіки розпочався приблизно на 200 років раніше, ніж передбачалося раніше, змінивши генофонд Апеннінського півострова ще до епохи Римської імперії.
До недавнього часу науковці вважали, що генетичні зміни, спричинені міграціями зі Східного Середземномор’я, відбулися в Італії вже за часів Римської імперії (27 р. до н.е. – 476 р. н.е.). Однак нові дані вказують на те, що приплив генів з Близького Сходу розпочався ще за часів Римської республіки (509-27 рр. до н.е.), зокрема через військові завоювання та поширення римського впливу.
Франческо Равазіні з Римського університету Ла Сапієнца разом із міжнародною командою вчених дослідив ДНК чоловіка, що жив наприкінці періоду Римської республіки, близько 341-53 років до н.е. Його рештки були знайдені на віллі Фальгарі, що розташована за 70 км від Риму. Генетичний аналіз показав, що в геномі цього чоловіка була помітна домішка генів, пов’язаних із населенням Близького Сходу, зокрема з регіоном сучасного Ірану епохи неоліту. Аналіз Y-хромосоми вказав на гаплогрупу R1-M269/Z2105, яка раніше була виявлена в популяціях пізнього бронзового та залізного віків із Вірменії, що підтверджує наявність східного походження.
Вчені припустили, що східні предки цього чоловіка оселилися в Італії за три-п’ять поколінь до його народження, тобто приплив генів з Близького Сходу розпочався раніше, ніж раніше передбачалося. Це могло бути пов’язано з римськими завоюваннями південних регіонів Італії, зокрема, Карфагену та територій, де проживали фінікійці та греки, а також контролем над Македонією, Грецією та Малою Азією.
Отримані результати вказують на те, що процеси зміни генофонду в Центральній Італії, які до цього часу асоціювалися з періодом Імперії, розпочалися вже за часів Римської республіки. Це відкриття змінює розуміння хронології та причин генетичних змін у регіоні.