У Тронгеймі, Норвегія, археологи знайшли рештки чоловіка на дні старовинного колодязя, імовірно, пов’язаного з подіями, описаними в «Сазі про Сверріра» — ісландській «королівській сазі», що розповідає про напади на фортецю Сверресборг.
Скелет, знайдений у 1938 році під час розкопок у руїнах фортеці, був частково відновлений і додатково досліджений у 2014-2016 роках, що дозволило зібрати близько 90% кісток. Радіовуглецевий аналіз показав, що людина жила між 1153 і 1277 роками, що збігається з періодом нападу на Сверресборг у 1197 році. В «Сазі про Сверріра» згадується, що противники короля Сверріра скинули тіло в колодязь, щоб отруїти воду, що підвищує ймовірність того, що знайдені рештки належать саме тій людині.
Аналіз ДНК показав, що чоловік був носієм мітохондріальної гаплогрупи H2a2a1, яка нині поширена в Скандинавії та Східній Європі, і Y-хромосомної гаплогрупи I1a1a3a1, також типової для Скандинавії. Палеогенетики також відтворили ймовірні фенотипічні ознаки чоловіка: він мав блакитні очі, світлу шкіру та світле або світло-каштанове волосся, типові для населення півдня Норвегії.
Це дослідження не лише підтверджує історичні записи, але й надає нові дані про генетичний склад середньовічного населення Скандинавії.