Сто мільйонів років тому зіткнення літосферних плит призвело до того, що мантія під майбутнім півостровом Індостан «розірвалася» на чотири окремих сегмента.
«Зіткнення Індійської та Євразійської плити не тільки сформувало обриси майбутньої Східної Азії, але і викликало одні з найбільш потужних і смертоносних землетрусів в історії. Присутність подібних розривів в мантії пояснює те, чому потужні землетруси зараз відбуваються не у всіх, а лише в деяких регіонах Тибету», — розповідає Сяодун Сун (Xiaodong Song) з університету Іллінойсу в Чикаго (США).
Індія, на відміну від багатьох інших регіонів Євразії, є своєрідним геологічним «мігрантом». Вона не була частиною гігантської Євразійської тектонічної плити спочатку, а приєдналася до нашого континенту відносно недавно, приблизно 65-70 мільйонів років тому. До цього вона була частиною Гондвани, південного суперконтиненту, і її «сусідками» були Австралія, Африка, Антарктида і Південна Америка.
Те, коли Індія відокремилася від решти частин Гондвани, не викликає суперечок — це сталося близько 100 мільйонів років тому, коли півострів і Мадагаскар розділилися і Індостан почав подорож на північ, у бік майбутнього Пакистану та Індії. З іншого боку, коли саме Індія зіткнулася з Азією і що сталося в ході цього зіткнення, викликає гарячі суперечки серед науковців.
Пошук відповідей на це питання, як наголошує Сун, ускладнюється тим, що Тибет і Гімалаї залишаються одними із найбыльш важкодоступних і майже незайманих цивілізацією куточків Землі, що заважає їх детального вивчення. Його команда вирішила цю проблему і розкрила деякі цікаві деталі з історії цього катаклізму, проаналізувавши і об’єднавши дані, отримані в ході спостережень за недавніми великими землетрусами на Тибеті.
Заміри поперечних і поздовжніх сейсмічних хвиль допомогли вченим створити віртуальну копію надр Тибету глибиною в 160 кілометрів, і зрозуміти де знаходиться лінія зіткнення тектонічних плит і як вона влаштована.
Несподіваним чином виявилося, що у верхніх шарах мантії Землі під Тибетським плато є одразу чотири великих розриву, в яких потоки «потопаючої» кори Індійської плити рухаються не так, як у сусідніх регіонах надр планети. Розрізняється, як зазначають учені, не тільки швидкість, але і напрямок руху потоків гірських порід.
Це, в свою чергу, пояснює багато дивацтв, пов’язані з тим, що землетруси в південних регіонах Тибету часто відбуваються у «неправильних» куточках плоскогір’я, де немає розломів кори і інших точок сейсмічної напруженості, а також дивний характер вивержень вулканів в момент формування «шва» між Індійською плитою та Євразією.
Як саме виникли ці розриви, вчені поки не знають, однак вони припускають, що вони виникли через те, що кромка Євразійської плити спочатку була вкрай неоднорідною. Частина її околиць була помітно більш міцною, ніж інші регіони, що призвело до «розщеплення» щодо слабких ділянок мантії Індійської плити на частини в момент їх зіткнення один з одним.
Це призвело до розтягування кори і появи додаткових розломів всередині неї, які сьогодні періодично породжують потужні землетруси. Подальші спостереження за цим розривами, як сподіваються вчені, допоможуть розкрити історію формування півострова і дозволять краще передбачати нові поштовхи, потенційно небезпечні для мільйонів жителів Китаю, Індії, Непалу і Бутану.
Дослідження опубліковано в журналі PNAS.
Натхнення: www.popmech.ru