Геотермальна енергетика наближається до глобального відродження завдяки новим технологіям буріння та зростаючому попиту на чисту енергію, повідомляє New Scientist.
Йдеться про використання внутрішнього тепла Землі, або геотермальної енергії, для виробництва електрики й тепла. Традиційно такі проєкти були обмежені регіонами з природними гідротермальними резервуарами. Проте нові методи, зокрема «розширені геотермальні системи» — Enhanced Geothermal Systems (EGS), дозволяють створювати штучні резервуари. Це суттєво розширює географію застосування технології.
Технологія EGS передбачає буріння глибоких свердловин і створення тріщин у гарячих породах. Вода циркулює крізь ці породи та нагрівається. Отримана пара приводить у дію турбіни, подібно до традиційних ТЕС. Ключова перевага — стабільність генерації незалежно від погодних умов.
Аналітики наголошують, що інновації в бурінні запозичені з нафтогазової галузі. Горизонтальне буріння та високотемпературні матеріали зменшують витрати. Один із експертів зазначив: «Ми стоїмо на порозі масштабування технології, яка може працювати практично будь-де». Це змінює уявлення про потенціал базової генерації.
Геотермальна енергія має низький рівень викидів парникових газів. За даними Міжнародного енергетичного агентства, її життєвий цикл характеризується мінімальним «вуглецевим слідом» — сумарними викидами CO? протягом експлуатації. Водночас залишаються виклики, зокрема ризик індукованої сейсмічності. Це явище означає «штучно спричинені підземні поштовхи внаслідок технічного втручання».
Розвиток галузі також пов’язаний із потребою декарбонізації економіки. Геотермальні станції можуть забезпечувати стабільне навантаження для мережі. Вони доповнюють сонячну енергетику та вітрову енергетику. Такий симбіоз формує стійку енергосистему.
Отже, поєднання технологічного прогресу й кліматичних зобов’язань створює передумови для нового етапу розвитку геотермальної енергетики. Якщо інвестиції зростатимуть, ця галузь може стати важливою опорою енергетичного переходу. Її потенціал уже виходить за межі традиційних вулканічних регіонів.