Астрономи зафіксували несподівані зміни у червоного надгіганта WOH G64, що може свідчити про складні та швидкі фінальні етапи життя масивних зірок.
Зірка WOH G64 розташована у Великій Магеллановій Хмарі — «сусідній галактиці, видимій неозброєним оком з Південної півкулі». Її радіус перевищує сонячний більш ніж у 1500 разів. Вона випромінює понад 100 000 разів більше енергії, ніж Сонце. Тривалий час зірка поводилася як типовий червоний надгігант.
Червоні надгіганти — «масивні, холодні зірки на завершальній стадії еволюції» — активно втрачають речовину. WOH G64 була відома густою пиловою оболонкою. Через це вона виглядала тьмяною у видимому світлі, але яскравою в інфрачервоному. Такі властивості вважалися стабільними протягом десятиліть.
Ситуація змінилася після спостережень за допомогою Великого Південноафриканського телескопа та інструментів Європейської південної обсерваторії. Астрономи виявили, що зірка стала тьмянішою та виглядає теплішою. Водночас її пульсації ослабли та пришвидшилися. Це може свідчити про часткове стискання зірки.
У 2024 році було зафіксовано нову хмару пилу, викинуту зіркою. Це найдетальніше зображення зірки в іншій галактиці. Зміни відбулися в масштабах людського життя. Така швидкість еволюції є нетиповою для зірок.
Нові спектральні дані SALT показали одночасну присутність іонізованого та молекулярного газу. Іони вказують на «нагрітий газ поблизу джерела високої температури». Молекули, навпаки, свідчать про холодні ділянки атмосфери. Це означає, що WOH G64 ще не перетворилася на жовтого гіпергіганта.
«Ми бачимо суперечливі сигнали — і гарячий, і холодний газ одночасно», — зазначають дослідники. Одне з пояснень — наявність гарячішої зірки-компаньйона. Вона могла нагрівати газ, захоплений з вітру надгіганта. Така взаємодія могла спричинити втрату оболонки.
Якщо орбіта компаньйона витягнута, його наближення могло розтягнути атмосферу WOH G64. Це зробило б її прозорішою та сприяло утворенню пилу. У майбутньому зірка може або відновити вигляд червоного надгіганта, або повністю оголити ядро. WOH G64 залишається унікальною лабораторією для вивчення смерті масивних зірок.