19 окремих зоряних скупчень пов’язані з викидом матеріалу з надмасивної чорної діри, яке сталося за 200 млн років до теперішніх часів.
Астрономи виявили одне з найпотужніших вивержень чорної діри, що коли-небудь зареєстровані в системі SDSS J1531+3414. Цей потужний вибух може пояснити формування разючого візерунка, що нагадує намисто із зоряних скупчень, який сформувався навколо двох масивних галактик.
SDSS J1531 — масивне скупчення галактик, що містить сотні окремих галактик та величезні резервуари гарячого газу та темної матерії. У центрі скупчення, розташованого на відстані близько 3,8 млрд. світлових років від Землі, стикаються дві величезні галактики.
Комбіноване зображення скупчення галактик SDSS J1531. Зображення: X-ray: NASA/CXC/SAO/O. Omoruyi та ін.; Optical: NASA/ESA/STScI/G. Tremblay та ін.; Radio: ASTRON/LOFAR; Image Processing: NASA/CXC/SAO/N. Wolk
Астрономи використовували кілька телескопів, у тому числі рентгенівську обсерваторію НАСА «Чандра» та радіотелескоп Low Frequency Array (LOFAR) для вивчення скупчення. На знімках видно дві великі галактики та набір із 19 великих скупчень зірок, розташовані у формі літери S, що нагадує намистини на нитці.
Аналіз даних спостережень різних довжин хвиль — від видимого світла до рентгенівського випромінювання — допоміг дослідникам відновити історію подій. Вони вважають, що надзвичайно потужний струмінь надмасивної чорної діри в центрі однієї з великих галактик відштовхнув гарячий газ від чорної діри, створивши гігантську порожнину.
Зоряні скупчення у центрі SDSS J1531
Доказом існування порожнини є «крила» яскравого рентгенівського випромінювання, що спостерігається за допомогою «Чандри», та простежує щільний газ поблизу центру SDSS J1531. Ці крила є краєм порожнини, а менш щільний газ між ними є частиною порожнини. LOFAR показує радіохвилі від залишків енергійних частинок джета, що заповнюють простір.
Дослідники вирішили, що частина гарячого газу, викинутого з чорної діри, зрештою охолола, утворивши холодний та теплий газ. Приливні ефекти двох галактик, що зливаються, стиснули його по викривленими траєкторіями, що призвело до формування зоряних скупчень, які формують «бусинки на нитці».