Лісовий “підземний інтернет” або мікориза — це грибна мережа, що обплітає коріння дерев. Згідно з “гіпотезою материнського дерева” грибними мережами великі дерева передають поживні речовини слабким деревам, які не можуть себе забезпечити. Але в новій роботі, проведеній під керівництвом шведського університету сільського господарства, “гіпотеза материнського дерева”, поставлена під сумнів.
Грибкові мережі, що з’єднують дерева в лісі, є важливим фактором, що визначає характер екосистеми. Ці мережі розглядалися деякими дослідниками, як свого роду система допомоги дерев своєму потомству і деревам-друзям. Ця концепція отримала назву “гіпотези материнського дерева”. Але в новому дослідженні міжнародна група вчених заново проаналізувала аргументи за і проти цієї гіпотези. Мабуть, вона невірна.
Дерева в лісі пов’язані між собою ниткоподібними структурами симбіотичних грибів. Ці структури утворюють підземну мережу, так звану мікоризу. Добре відомо, що мікоризні гриби постачають поживні речовини деревам в обмін на вуглець. Але гіпотеза материнського дерева передбачає абсолютно нове призначення цих мереж.
Згідно з гіпотезою, через грибну мережу великі і потужні, так звані «материнські дерева”, діляться вуглецем і поживними речовинами з потомством, що росте в тінистих місцях, де недостатньо сонячного світла для нормального фотосинтезу.
Передбачається, що мережа дозволяє материнським деревам знаходити своїх хворих сусідів, які грибною мережею посилають сигнали лиха. Тоді материнське дерево направляє цим деревам поживні речовини, необхідні для одужання. Таким чином, вважається, що материнські дерева діють як центральні вузли, зв’язуючись як з молодим потомством, так і з іншими деревами навколо них, і збільшуючи шанси всієї екосистеми на виживання.
Це концепція привернула увагу не тільки вчених, а й засобів масової інформації, де ця гіпотеза часто підноситься як встановлений факт. Але за словами авторів нового дослідження, проведеного під керівництвом шведського університету сільського господарства, цю гіпотезу, важко узгодити з існуючими теоріями. Це спонукало дослідників переглянути аргументи за і проти гіпотези материнського дерева.
Дослідження показало, що емпіричні докази гіпотези материнського дерева недостатні, а теоретичні пояснення працюючих в мережах механізмів значною мірою відсутні.
Хоча великі дерева та їх взаємозв’язки з сусідами, безумовно, важливі для лісової екосистеми, грибна мережа не працює як мережа обміну ресурсами між деревами. Обмін ресурсами, швидше за все, є результатом свого роду «торгівлі» між грибами та деревами, а не спрямованої передачі поживних речовин від одного дерева до іншого. У деяких випадках така «торгівля» призводить до загострення конкуренції між деревами. І навіть до загибелі дерев.
“Хоча гіпотеза материнського дерева і недостатньо підкріплена науковими доказами і викликає суперечки в науковому співтоваристві, вона допомогла і дослідникам і громадськості зрозуміти і оцінити складність лісу. Життєво важливо, щоб майбутнє вивчення лісів враховувало реальну складність цих важливих екосистем”, – підсумовує Франклін.