Міжнародна група вчених дійшла висновку, що міські жителі, на відміну від сільських і сучасних мисливців-збирачів, значною мірою втратили здатність перетравлювати целюлозу. Про це свідчить кишковий мікробіом тих і інших. Роботу опубліковано в журналі Science.
Целюлоза – основний компонент клітинних стінок рослин і харчових рослинних волокон. Її складно перетравлювати. Тварини, яким вдається отримувати з рослинної їжі багато калорій, як відомо, мають спеціалізований травний тракт, де живе безліч симбіотичних бактерій. У людей подібної системи немає, зате є бактерії, які теж допомагають їм перетравлювати рослини.
Науковці з університетів Бен-Гуріона в Негеві (Ізраїль), Дюссельдорфського (Німеччина), Ньюкаслського (Велика Британія) та інших наукових організацій вивчили близько двох тисяч зразків екскрементів – як стародавніх, залишених людьми понад тисячу років тому, так і сучасних, від приматів і людини. Дослідникам вдалося ідентифікувати 25 геномів бактерій жуйних тварин і ще 22 людей. Аналіз показав, що в останніх були чотири окремі групи видів мікроорганізмів, здатних перетравлювати целюлозу.
У мікробіомі кишківника людини виявили раніше невідомі види так званих румінококів, які умовно назвали Candidatus Ruminococcus primaciens, Ruminococcus hominiciens і Ruminococcus ruminiciens. Усі вони здатні розкладати целюлозу і виявилися поширеними серед приматів (як людиноподібних, так і решти), давніх людських угруповань і представників сучасних мисливців-збирачів.
Поширеність тих чи інших видів бактерій змінювалася залежно від харчування людини. У приматів частота цих штамів перебувала в діапазоні 30-40 відсотків, приблизно як у зразках давніх фекалій людини. Крім того, вчені визначили, що в сучасних мисливців-збирачів, а також у сільських жителів – приблизно 20 відсотків видів бактерій, здатних переробляти рослинні волокна, від чисельності всього мікробіому. У промислово розвинених центрах цей показник виявився на рівні менше п’яти відсотків.
Загалом висновок такий: що більше клітковини було присутнє в раціоні тієї чи іншої культури, то різноманітнішим виявлявся мікробіом, який може її перетравлювати. І чим сильніше людина була прив’язана до умов міського життя, тим менше видів бактерій вона мала у своєму організмі для переробки целюлози.
Такий кишковий мікробіом ми, схоже, успадкували і від наших далеких предків-приматів, і від приручених травоїдних тварин на кшталт корів.