Французькі дослідники виявили сліди мідного забруднення в ґрунтах поблизу пірамід у Гізі, що свідчить про значну промислову активність під час будівництва цих древніх споруд.
Група геохіміків з Університету Екс-Марсель провела буріння ґрунту в районі стародавнього порту Хуфу, розташованого поблизу некрополя Гізи, для вивчення вмісту металів у стародавніх ґрунтах. За допомогою плазмової спектрометрії вчені проаналізували рівні міді, алюмінію, заліза та титану, виявивши, що забруднення міддю розпочалося близько 3265 року до н.е., що на 200 років раніше, ніж передбачали попередні дослідження. Це забруднення досягло піку приблизно через 750 років, а потім почало знижуватися до 1000 року до н.е.
Високі рівні міді у ґрунтах свідчать про розвинену індустрію з виготовлення мідних інструментів, таких як леза, долота та свердла, які могли використовуватися під час будівництва пірамід. Сліди миш’яку, виявлені в ґрунтах, підтверджують використання цього елемента для підвищення міцності мідних виробів, що додатково вказує на складність та масштаб металургійного виробництва в регіоні.
Забруднення міддю могло мати значні наслідки для здоров’я древніх єгиптян, оскільки надмірне накопичення цього металу в організмі може призводити до серйозних захворювань, включаючи пошкодження нирок і печінки. Однак, точний вплив цього забруднення на здоров’я мешканців Гізи залишається невідомим.
Це дослідження не лише підтверджує наявність інтенсивної промислової діяльності під час будівництва пірамід, але й відкриває нові аспекти економічної та екологічної історії Стародавнього Єгипту. Період піку забруднення збігається з відомими кліматичними змінами, зокрема зі зниженням рівня води в Нілі близько 2200 року до н.е., що мало серйозні наслідки для економіки та соціальної структури країни. Незважаючи на ці виклики, будівництво пірамід та інших монументальних споруд продовжувалося, що підкреслює стійкість і здатність єгипетського суспільства долати екологічні та економічні труднощі.