Поштові голуби, як і багато інших птахів, відомі як відмінні штурмани. Але як саме їм вдається правильно знайти шлях назад до рідного голубника? Для правильної навігації птахам потрібна і «карта» (щоб зрозуміти: будинок знаходиться, наприклад, на південь) і «компас» (щоб дізнатися, де ж південь). Наприклад, в якості компаса виступає Сонце і магнітне поле Землі. А карта?
Нова стаття, опублікована в журналі Biogeosciences, наводить докази того, що потрібна голубам карта «міститься» в атмосфері – це вітри і запахи. Вже давно експерименти з поштовими голубами показали, що птахи втрачають орієнтацію в просторі, якщо порушено їх відчуття нюху, або вони позбавлені доступу до природних вітрів навколо рідного голубника. Але це були лише непрямі дані. Нарешті, Ганс Валлрафф (Hans Wallraff) з Орнітологічного інституту ім. Макса Планка в Зеевізене переконливо показав, що в атмосфері міститься вся необхідна інформація, потрібна голубам для повернення додому.
У своїх перших дослідженнях Валлрафф зібрав зразки повітря в 90 точках в радіусі 200 кілометрів навколо колишнього голубника під Вюрцбургом (південна Німеччина). Виявилося, що співвідношення деяких летючих органічних сполук (речовин, що є джерелом запахів) змінюється залежно від напрямку. «Наприклад, вміст сполуки А в конгломераті A + B або A + B + C + D збільшується, якщо рухатися з півночі на південь», – пояснює Валлрафф.
Зміни в пропорціях означають зміни до сприйманих запахів. Але голуб, який ніколи не покидав рідного голубника, не знає, в якому напрямку що змінюється – якщо тільки він не «відчував» вітрів, які дмуть навколо нього.
Тобто, ще в голубнику птахи пов’язують певні запахи з напрямками вітру. «Якщо процентне співвідношення речовини А збільшується в південних вітрах, то Вюрцбурзький голуб це запам’ятовує. Потім, якщо випустити його на 100 кілометрів на південь від будинку, птах відчує, що вміст речовини вищий, ніж у середньому навколо голубника, – і полетить на північ», – пояснює Валлрафф.
Можна навести таку аналогію: коли в Мюнхені дме вітер з півдня, мешканці міста відчувають альпійський бриз. Якщо вони приїдуть ближче до гір, альпійський запах стане сильнішим – вони можуть згадати, що в рідному місті цей запах був пов’язаний з південними вітрами. Значить, щоб потрапити додому, їм треба їхати на північ.
Але ця ідея залишалася всього лише гіпотезою. Вченому потрібно було якось довести, що в атмосфері насправді міститься хімічна основа «голубиної карти». У своїй новій статті Валлрафф розробив комп’ютерну модель, яка переконливо показує: «віртуальні голуби», знаючі тільки про вітри і запахи у рідного голубника, можуть знайти шлях додому за реальними атмосферним даними.
«Мої віртуальні голуби послужили інструментом відбору летючих органічних сполук, розподіл яких в просторі і за напрямками вітру найкращим чином підходить для прокладки курсу додому», – говорить учений.
Наступний етап – визначення таких сполук in vivo, за допомогою справжніх голубів. Але це справа далекого майбутнього, вважає Валлрафф.
Натхнення: nauka21vek.ru