“Хай буде з тобою сила” (May the Force be with you) цю фразу з “Зоряних воєн” Джорджа Лукаса багато шанувальників обігрують у вигляді каламбуру: May the fourth be with you. Ось і вийшло, що 4 травня став неофіційним святом “Зоряних воєн”, який відзначають всі фанати космічного фентезі, що і породило цей жанр наукової фантастики.
Завдяки таким фільмам, ми вже багато разів бачили як уявляють собі інопланетян письменники, сценаристи, режисери і художники комп’ютерної графіки. А як уявляють собі інопланетян вчені?
Безсумнівно, вчені по всьому світу – справжнісінькі, ті, які читають лекції в провідних університетах і обтяжені статусом і званнями, замислюються над тим, як могло б виглядати інопланетне життя. Остання хвиля таких міркувань була пов’язана з висловлюванням Стівена Хокінга, який у квітні 2017-го року звернув увагу науковців, які шукають інопланетне життя, на те, що довгоочікувана знахідка можуть стати фатальною для людства: “Одного разу, коли ми отримаємо сигнал з подібної планети, ми повинні акуратно відповідати на нього. Зустріч з більш розвиненою цивілізацією може бути схожа на зустріч корінних жителів Америки Колумбом. І така зустріч не закінчилася добре”.
Умовно всіх вчених можна було б розділити на три табори: одні вважають, що наше водно-вуглецеве життя унікальне для Всесвіту, другі, — що не унікальне, а треті, — що ми сильно помиляємося, вважаючи, що живі істоти можуть виникнути тільки з тих сполук, що і ми самі. Таку позицію навіть назвали в науковій літературі “вуглецевим шовінізмом”. Автор терміна, відомий американський астрофізик Карл Саган часто говорив, що підставою для пошуку водно-вуглецевого інопланетного життя є лише те обставина, що її прихильники самі складаються з вуглецю і води.
Дійсно! Інші хімічні елементи, наприклад, кремній також може сформувати молекули значної складності. Інша справа, що в таких роздумах можна піти ще далі, як зробив американський астроном Віктор Стенджер, який стверджував, що життя не обов’язково повинно складатися і з молекул. Так сформувався ось цей умовний список вигаданих істот, які теоретично могли б існувати у різних атмосферних і безатмосферних умовах.
Як могли б виглядати інопланетні істоти
Плазмоїд — істоти, що населяють зоряні атмосфери. Вони утворюються за рахунок магнітних сил, що пов’язані з групами рухомих електричних зарядів.
Радіоби — жителі міжзоряних хмар. Вони являють собою складні агрегати атомів, що знаходяться в стані збудження.
Лавоби — організовані структури з кремнію, які живуть в озерах розплавленої лави на дуже гарячих планетах.
Водороби — амебоподібні форми, що плавають у рідкому метані і черпають енергію з перетворення ортоводня в параводень.
Термофаги — вид космічного життя, що виділяє енергію з градієнта температур в атмосфері або океанах планети.
Всі ці теоретично існуючі види життя об’єднані за такими параметрами: вони можуть отримувати і віддавати енергію, вони здатні зберігати форму і самовідтворюватися. А тепер можна подивитися: на що можна замінити воду, кисень і вуглець?
Універсальний розчинник “вода” може теоретично бути замінений на сірчану кислоту, аміак, фтороводень і ціаністий водень. Головне, що б розчинник залишався рідким у великому інтервалі температур. Вода, як ми всі знаємо, залишається рідкою в інтервалі від 0 °C до 100 °C (при тиску в 1 атм). А ось сірчана кислота, наприклад, — до 200 °C і більше. Аміак згодився б в якості розчинника на холодних планетах, так як знаходиться в рідкому стані при температурах від -78 до -33 °C. Однак при замерзанні твердий аміак не спливає вгору, як вода, а тоне (у нас при такій поведінці водного льоду стали безлюдними всі річки, озера, а також прибережні частини морів і океанів).
Атоми кисню можуть бути замінені на атоми сірки. При такому заміщенні можливе існування “сірчаних організмів”, які могли б існувати при більш високій температурі на суходолі чи в океані олеуму (безводної сірчаної кислоти). Такі умови існують на Венері. Там практично безкиснева атмосфера: 95% вуглекислого газу + 5% азоту. На поверхні 460 градусів тепла.
На що ж може бути замінений вуглець? Серед найбільш вірогідних претендентів — кремній. Звичайно, сполуки кремнію не можуть бути настільки різноманітні, як сполуки вуглецю. Але зате кремнієве життя може існувати на планетах, з температурою, яка значно перевищує земну.