Товарні знаки в якості засобів індивідуалізації стали використовуватися ще багато століть тому. Навіть у минулому тисячолітті люди намагалися позначати свої речі певними знаками для того, щоб надалі їх можна було відрізнити без особливих зусиль. У стародавньому світі, приблизно 5000 років до нашої ери, на глиняний посуд наносилися спеціальні позначення, які і є прообразами сучасних товарних знаків. У Китаї вироблявся посуд, який мав перші виразні позначення, які говорили про ім’я виробника або правлячого імператора. У стародавньому Римі гончарі також позначали свої вироби особливими знаками, тому що тільки таким чином покупці могли відрізнити одні вироби від інших. Маркування мала і римська цегла, на якій відображалася інформація про дату виробництва та матеріал, внаслідок чого виробник цегли в повній мірі відповідав за ту будівлю, яка була побудовано з його цегли.
У середньовіччя стала активно розвиватися торгівля, тому гільдії купців, ремісників стали створювати власні клейма, які згодом і були гарантом якості виробу. Якраз в той момент торгової гільдією і було запропоновано використовувати товарні знаки в обов’язковому порядку. Оскільки даний факт зобов’язував виробника дотримуватись стандартів якості і захищати свою репутацію. Нерідко траплялося так, що у виробництві певного продукту брало участь відразу кілька ремісників, в таких випадках кожен з них міг поставити своє клеймо на кінцевий продукт. Дана традиція збереглася в металургії і на сьогодняшній день. У 13 столітті в Англії був прийнятий перший законодавчий акт щодо товарних знаків, це стосувалося пекарів, які були зобов’язані ставити на хлібі свій знак.
В Росії же товарний знак вперше згадується в 17 столітті. Про нього було написано в Новоторговому статуті, де сказано, що на товарах повинно ставитися клеймо, друк та інші ознаки. Клеймо було ознакою того, що за товар сплачено мито.
Розквіт використання товарних знаків настав в епоху промислової революції, з того моменту вони стали використовуватися більше як засіб реклами товару. У результаті промислового перевороту зросло виробництво товарів, вони стали перевозитися на досить далекі відстані, в результаті чого процес визначення виробника став помітно складним. Саме розвиток виробництва сприяло тому, що збільшилася кількість товарних знаків. Ще активніше вони стали використовуватися в 19 столітті, коли з’явилося масове виробництво товарів. З того моменту до товарного знаку стали ставитися як до предмету інтелектуальної власності, так як прийшло усвідомлення, що він не тільки дає відчуття безпеки правовласникам, але й приносить їм вагомий прибуток. В результаті того, що стала рости конкуренція, з’явилася боротьба за просування товарів, з’явилася необхідність у правовій охороні товарних знаків.
У дореволюційній Росії приймалося велика кількість законів щодо товарних знаків. Всім власникам різного роду фабрик: суконних, капелюшних, паперових і т.д. доводилося мати власні клейма. На товарні знаки видавалися спеціальні свідоцтва, за які відповідав відділ торгівлі при міністерстві промисловості і торгівлі. Підробки клейма стала розцінюватися як кримінально відповідальне діяння. Якраз в той період і з’явилися найбільші російські бренди.
У радянський період не було приватної власності, як наслідок відсутність жорсткої конкуренції, в результаті чого питання охорони та захисту товарних знаків не стояло особливо гостро. Особливий інтерес до товарних знаків з’явився в дев’яностих роках минулого столітті, що пояснюється появою приватної власності. З’явилася потреба в тому, щоб захищати не тільки споживачів, а й виробників від різного роду підробок.
Початок економічних реформ послужило поштовхом до нового етапу розвитку товарних знаків. Ринок розвивався, а значить, доводилося переглядати ставлення до товарного знаку, адже він став частиною іміджу виробленого товару. Якщо у вас виникла потреба зареєструвати товарний знак, необхідно подати заявку на реєстрацію в Роспатент. Та щоб уникнути підводних каменів при проходженні процедури варто дізнатися та здійснити його безплатну перевірку.