Відомо, що в космосі є багато екзопланет, які за своїми розмірами нагадують Землю. За словами Катала О’доннелла, інженера 3D-біопринтинга в лікарні Св. Вінсента в Мельбурні, кількість потенційно населених світів робить відкриття позаземного життя «неминучим і, ймовірно, неминучим».
За словами вченого, життя хоч і являє собою особливий вид складної хімії, з точки зору науки в ньому немає нічого особливого: вуглець, водень, кисень та інші базові елементи — одні з найбільш розповсюджених у Всесвіті. Складна органічна хімія дивно поширена: амінокислоти, як і ті, які становлять кожен білок в нашому організмі, були виявлені в хвостах комет, а в марсіанському ґрунті є й інші органічні сполуки.
Катал О’доннелл (Cathal О’donnell) стверджує, що величезна кількість екзопланет, яка обертаються навколо населених зон — найбільш оптимальних місць, де вони розташовані не занадто близько і не надто далеко від своєї зірки, — робить відкриття позаземного життя в переважній більшості випадків вірогідним. Вчений у своєму матеріалі посилається на дослідження астрономів з Каліфорнійського університету в Берклі: вони з’ясували, що в так званій зоні навколо їх зірки може існувати до 40 мільярдів екзопланет розміром з Землю, а температура там досить м’яка для існування рідкої води на поверхні.
Існує навіть потенційно схожий на Землю світ, що обертається навколо найближчої до нас зірки Проксими Центавра. Знаходиться всього в чотирьох світлових роках, ця система досить близька, щоб ми могли використовувати сучасні технології для її досягнення. У 2016 році під керівництвом Стівена Хокінга був запущений проект Starshot, який може наблизити нас до цієї мети.
Більш того, той факт, що на тій чи іншій планеті не буде помірного клімату, не означає, що там не може існувати життя. О’доннелл стверджує, що його можна знайти і в Антарктиді, в глибоководних гідротермальних жерлах, всередині бочок з ядерними відходами та інших, здавалося б, найневідповідніших умовах. Факт залишається фактом: ми зустріли життя тільки в одному місці, на Землі, але автор пророкує, що в найближчому майбутньому ми зможемо знайти в інших місцях.
За словами вченого, великі шанси на позаземне життя зберігаються у Марса, де нещодавно виявили метан — газ, тісно пов’язаний з життям на Землі. Крім Землі і Марса, принаймні в двох інших місцях в Сонячній системі може існувати життя. Супутник Юпітера Європа і супутник Сатурна Енцелад — заморожені крижані світи, але гравітації їх колосальних планет достатньо, щоб створити величезні підльодовикові океани.
У 2017 році фахівці з морського льоду з Університету Тасманії прийшли до висновку, що деякі антарктичні мікроби могли б вижити в цих світах. І Європа, і Енцелад мають підводні гідротермальні жерла — як і ті, що на Землі, де могло виникнути життя. Коли в червні минулого року зонд NASA зібрав матеріал, викинутий в космос з гейзера Енцелада, він виявив великі органічні молекули. Можливо, серед цих бризок було щось живе — апарат просто не мав необхідних інструментів для виявлення.
Як стверджує О’доннелл, виявлення позаземного життя може перевернути світ біології з ніг на голову. Все життя на Землі іде від першої живої клітини, що з’явилася близько чотирьох мільярдів років тому. У всіх живих організмів присутній один і той же основний молекулярний механізм: ДНК, яка виробляє РНК, РНК, яка виробляє білок. Позаземне життя може являти собою «другий генезис» — зовсім не пов’язаний з нами. Можливо, він використав би іншу систему кодування у своїй ДНК. Або це може бути зовсім не ДНК, а якийсь інший спосіб передачі генетичної інформації. Вивчивши інший приклад життя, ми змогли б з’ясувати, які частини її механізму є універсальними, а які — просто особливі випадки земного життя.