Вчені реконструювали історію і причини зміни кліматичних умов в Північній Африці за останні 800 000 років.
Кліматологи змоделювали періоди «озеленення» Сахари, сліди яких збереглися в геологічних породах регіону. Дослідження показало, що періодичні вологі фази в пустелі пов’язані зі змінами орбіти Землі навколо Сонця і придушувалися під час льодовикових періодів.
У Північній Африці дослідники знаходять численні свідоцтва того, що в минулому Сахару періодично покривали річки і озера, по пустелі поширювалася рослинність і тварини, що залежать від води, такі як бегемоти. Ці вологі періоди, як вважають дослідники, зіграли вирішальну роль у створенні рослинних коридорів з Африки, через які різні види, включаючи ранніх людей, поширилися по світу.
Дослідники використовували кліматичну модель для реконструкції вологих періодів в історії Північної Африці за останні 800 000 років, щоб поліпшити розуміння рушійних механізмів, які управляли процесом.
Поширення пустелі, савани і лісів в Північній Африці в різний час. Зображення: Jani Nоrhi, University of Helsinki
Результати аналізу підтверджують гіпотезу, що вологі періоди в Північній Африці відбувалися кожні 21 000 років і визначалися змінами в прецесії орбіти Землі. Ця зміна напрямку осі обертання Землі. Зміни прецесії визначають кількість енергії, одержуваної Землею в різні пори року.
Зміни викликали тепле літо в північній півкулі, що посилювало силу західноафриканської мусонної системи і збільшувало кількість опадів в Сахарі. Як наслідок, на півночі континенту в пустельних регіонах поширювалася рослинність типу савани по пустелі.
Результати також показують, що періоди вологості не траплялися під час льодовикових періодів, коли великі льодовикові щити покривали більшу частину високих широт. Це пов’язано з тим, що ці величезні крижані щити охолодили атмосферу і придушили тенденцію розширення африканської мусонної системи. Ці зміни, ймовірно, обмежували поширення видів, включаючи людей, за межі Африки під час льодовикових періодів останніх 800 000 років.