У грудні 2025 року Європейська стратегічна група з фізики частинок офіційно рекомендувала FCC-ee — Майбутній круговий колайдер електрон-позитрон у тунелі завдовжки 91 кілометр — як наступний флагманський проект ЦЕРН після Великого адронного колайдера. Але паралельно у фізиків зростає ентузіазм щодо іншої машини — одночасно дешевшої, компактнішої і потенційно набагато потужнішої. Мюонний колайдер ще кілька років тому вважався лабораторною фантастикою. Сьогодні США вже офіційно рекомендують його будівництво, а ЦЕРН фінансує міжнародне дослідницьке співтовариство для розробки його проектної документації.
Що відомо коротко:
- Мюон — це важчий родич електрона, у 207 разів масивніший. Він живе лише 2,2 мікросекунди перед розпадом
- Мюонний колайдер на 10 ТеВ за своїм фізичним потенціалом міг би відповісти на більше питань, ніж FCC-ee і майбутній 100-ТеВ протонний колайдер разом
- Такий колайдер вміщується на майданчику Fermilab (штат Іллінойс) — проти 91 км тунелю FCC або 100 км для FCC-hh
- У США створено офіційний Мюонний колайдерний консорціум, а Національна академія наук рекомендувала будівництво як пріоритет
- Ключова технічна проблема: як прискорити мюони до потрібних енергій до того, як вони розпадуться
- Кінцеве рішення про наступний проект ЦЕРН буде прийнято у Будапешті в травні 2026 року
Чому фізикам потрібна нова машина
Великий адронний колайдер (ВАК), запущений у 2008 році, досяг своєї найбільшої перемоги у 2012-му: відкриття бозона Хіггса. Це була остання передбачена Стандартною моделлю частинка — математичною рамкою, яка описує відомі елементарні частинки і три з чотирьох фундаментальних сил.
Але Стандартна модель — неповна. Вона не включає темну матерію, яка складає 85% маси Всесвіту. Вона не пояснює, чому у Всесвіті більше матерії, ніж антиматерії. Вона не включає гравітацію. Вона не пояснює, чому бозон Хіггса — єдина фундаментальна частинка без спіну. Після 2012 року ВАК шукає нові частинки — і не знаходить нічого. ЦЕРН виявив нову частинку важчу за протон учетверо — але і це ще не вихід за межі Стандартної моделі. Потрібна принципово нова, більш потужна машина.
Чому мюони особливі
Фізики давно розуміють переваги і обмеження двох типів колайдерів. Протонні (як ВАК) — потужні, але «брудні»: зіткнення відбуваються між кварками і глюонами всередині протонів, і лише частина їхньої енергії доступна для утворення нових частинок. Електрон-позитронні колайдери (типу майбутнього FCC-ee) — «чисті» і точні, але їхня енергія обмежена: прискорені по колу електрони інтенсивно втрачають енергію на синхротронне випромінювання.
Мюони — ідеальний компроміс. Як елементарні частинки, вони дають «чисті» зіткнення, де вся енергія повністю перетворюється на нові стани речовини. Але вони в 207 разів важчі за електрони — а значить, набагато менше випромінюють під час обертання по кільцю. Теоретично мюонний колайдер може поєднати точність електрон-позитронних машин з енергією протонних — і вмістити це в компактний прискорювач. Квантова фізика довела, що об’єктивної реальності не існує — і мюонна фізика може розкрити ще більш разючі аспекти реальності.
Технічна проблема: 2,2 мікросекунди
Головна перешкода — час. Мюон живе в середньому лише 2,2 мікросекунди, після чого розпадається на електрон і два нейтрино. За цей час потрібно: виробити мюони у достатній кількості (близько 45 трильйонів мюонів на пучок), охолодити пучок до малого поперечного перерізу, прискорити до 5 ТеВ і зіткнути у детекторах.
Ключова технологія — іонізаційне охолодження: процес зменшення поперечного розкиду пучка, поки мюони ще є живими. Жодна попередня машина ніколи не охолоджувала пучок швидко достатньо. Але за останнє десятиліття з’явились нові надпровідні магніти, потужні протонні джерела і вдосконалені технології мішеней, які зробили задачу технічно розв’язаною — без принципових «стоперів».
«Ми визначили, що немає технологічних перешкод, які принципово унеможливлювали б мюонний колайдер», — стверджує Кітті Ді Петрілло (Університет Чикаго), одна з провідних дослідників програми.
Що може відкрити мюонний колайдер
На 10 ТеВ мюонний колайдер міг би досліджувати самовзаємодію бозона Хіггса — ключ до розуміння природи порожнього вакуумного простору і стабільності Всесвіту. Для цього потрібні події з двома або більше бозонами Хіґґса одночасно. FCC-ee на таку енергію не вийде — а протонний FCC-hh з’явиться лише наприкінці XXI сторіччя. Крім того, на такій енергії можна напряму шукати частинки темної матерії, якщо ті мають масу в кілька ТеВ. Ейнштейн помилявся: його головна теорія не підходить нашому Всесвіту — і мюонний колайдер міг би дати підказки щодо нової фізики, яка виходить за межі і Стандартної моделі, і загальної теорії відносності.
Конкуренція і рішення ЦЕРН
У грудні 2025 року Європейська стратегічна група з семи розглянутих варіантів (CLIC, FCC-ee, FCC-hh, LCF, LEP3, LHeC і мюонний колайдер) рекомендувала FCC-ee. Причини: доведена технологічна зрілість, широка підтримка країн-членів, чудова програма вимірювань бозона Хіггса і електрослабких взаємодій, а також перспектива побудови більшого протонного колайдера в тому самому тунелі пізніше. Мюонний колайдер у рекомендаціях ESG прямо не фігурує як варіант для ЦЕРН, але зазначено, що необхідно підтримувати R&D у цьому напрямку і розвивати синергії з американською програмою.
США натомість йдуть власним шляхом. Рекомендації Національної академії наук 2025 року прямо вказують: США повинні побудувати найпотужніший у світі елементарний колайдер приблизно в середині сторіччя — і для цього «негайно» запустити національну програму R&D для мюонного колайдера. Нова карта Всесвіту розкрила дивну аномалію — і мюонний колайдер у Fermilab міг би стати американською відповіддю на загадки Всесвіту.
Цікаві факти
⚛️ Мюони вперше виявили у 1936 році в космічних променях — і вчені були настільки здивовані, що нобелівський лауреат Ісідор Рабі воскликнув: «Хто це замовляв?» Ніяка теорія того часу не передбачала мюон, і він залишався загадкою ще десятиліття. Сьогодні саме мюони можуть стати ключем до відкриттів, які поставлять аналогічне питання про нові частинки.
⚡ Мюони у космічних променях утворюються у верхніх шарах атмосфери, але завдяки ефекту уповільнення часу (відносність Ейнштейна) встигають долетіти до поверхні Землі. Без спеціальної релятивістської поправки вони б розпалися ще у верхніх шарах. Прискорений мюонний пучок у колайдері використовує той самий ефект — в системі лабораторії мюони живуть довше.
🔬 Базовий дизайн мюонного колайдера на 10 ТеВ від IMCC передбачає 10-кілометровий тунель — проти 27 км ВАК і 91 км FCC. Це означає, що він міг би розміститись на майданчику Fermilab у штаті Іллінойс або в межах існуючої інфраструктури ЦЕРН — принципово змінюючи економіку великих фізичних проектів.
📅 Найбільш оптимістичний часовий план IMCC: технічна готовність до проекту приблизно через 20 років, початок будівництва в середині 2040-х, перші зіткнення — незабаром після. Тобто перші молоді фізики, які починають кар’єру сьогодні, мають реальний шанс побачити цю машину в роботі — якщо вона буде профінансована.
FAQ
Чому ЦЕРН обрав FCC-ee, а не мюонний колайдер? Ключові причини: FCC-ee базується на перевірених технологіях (хоча і потребує значних розробок), а мюонний колайдер потребує вирішення кількох принципово нових інженерних завдань — насамперед швидкого охолодження пучка. Крім того, більшість країн-членів ЦЕРН підтримала FCC. Водночас ESG рекомендував підтримувати R&D для мюонного колайдера і синергії з США.
Скільки коштуватиме мюонний колайдер порівняно з FCC? FCC-ee оцінюється приблизно в 15 мільярдів швейцарських франків. Попередні оцінки мюонного колайдера на 10 ТеВ вказують на порівнянну або меншу вартість при значно вищій фізичній потужності. Але ці оцінки ще потребують уточнення в ході R&D.
Що відбудеться з мюонним колайдером, якщо ЦЕРН будуватиме FCC? Ці два проекти не є взаємовиключними. США можуть будувати мюонний колайдер паралельно з FCC-ee в ЦЕРН — фактично забезпечуючи глобальну програму з двох фронтів: точність і висока енергія. Крім того, FCC-ee є першою фазою більшого проекту FCC-hh — а мюонний колайдер міг би стати другою американською машиною після FCC-ee.