Наука

Кишкова мікрофлора може стимулювати любов до спорту

Деякі види бактерій, що мешкають в шлунково-кишковому тракті, виділяють метаболіти, які підвищують тягу до фізичних вправ. Втім, поки це продемонстровано на мишах, і довести наявність такого зв’язку у людей ще належить.

Медики з Університету штату Пенсільванія проаналізували генетичні та фізіологічні фактори, що відрізняють мишей з високою тягою до фізичної активності. Ключовим з них виявилася присутність метаболітів, які виробляють певні види бактерій кишкової мікрофлори. Вчені пишуть про це в новій статті, опублікованій в журналі Nature.

Симбіотичні мікроби, що мешкають в кишковому тракті, надають глибокий і різноманітний вплив на весь організм. Вони можуть визначати тяжкість перебігу Covid-19 та ефективність вакцин, брати участь у розвитку хвороби Альцгеймера та змінювати настрій. Ще один взаємозв’язок виявила команда американських медиків на чолі з Крістофом Тейсом (Christoph Thaiss).

Вчені зібрали широкий спектр відомостей про своїх лабораторних мишей: секвенували їх геном, визначили набір метаболітів в крові, видовий склад кишкової мікрофлори і так далі. Серед них виділили групу тварин, які демонстрували підвищений інтерес до фізичної активності і довше за інших бігали в колесі. Далі використовували штучний інтелект, щоб виділити фактори, що роблять найбільший внесок в цю відмінність.

З’ясувалося, що генетика впливає на тягу до вправ порівняно мало, зате склад мікрофлори надає досить великий ефект. Це підтвердили і експерименти: якщо “спортивним” тваринам згодовували антибіотики широкого спектру дії, вони починали проводити в біговому колесі приблизно вдвічі менше часу.

Додаткові дослідження дозволили пов’язати такий ефект з присутністю бактерій Eubacterium rectale і Coprococcus eutactus. Ці мікроби мешкають в кишечнику і виділяють в нього аміди жирних кислот. У свою чергу, аміди стимулюють канабіноїдні рецептори CB1, що працюють в клітинах периферичної нервової системи. В результаті підвищується рівень дофаміну в смугастому тілі головного мозку, причому при фізичних навантаженнях це відбувається особливо помітно.

Дофамін недарма називають “гормоном задоволення”, а смугасте тіло — частиною внутрішньої системи винагороди мозку. Така стимуляція веде до позитивних переживань під час фізичної активності і розвиває тягу до вправ. Деякі дані, отримані в експериментах з мишами, також показують, що у них помітніше проявляється «ейфорія бігуна», пов’язана з меншою чутливістю до втоми і болю.

“Дослідження може відкрити абсолютно новий напрямок в спортивній фізіології”,
сказав Ніколас Бетлі (Nicholas Betley), один з авторів роботи. Втім, перш вченим належить продемонструвати, що аналогічна зв’язок мікрофлори із задоволенням від спорту існує і у людей. Якщо це вдасться, то можливо, що з часом з’являться нові ефективні дієти і біодобавки, які зможуть коригувати мікрофлору і зроблять регулярні походи в спортзал суцільним задоволенням.

Back to top button