Джерки представляють собою тонкі пластинки підсушеного в’яленого м’яса, яке готується методом дегідратації – видалення вологи з м’яса шляхом приготування його в духовій шафі або промислової печі при невисокій температурі з додаванням солі. За рахунок такої технології джерки набуває інтенсивний смак і колір, а також тривалий термін зберігання.
Історія виникнення джерки сягає до в’яленого м’яса ( ch’arki ), яке індіанці південноамериканського племені кечуа висушували на сонці або вогні, а потім при необхідності вживали в їжу. Цей нехитрий, але дуже корисний спосіб приготування в’яленого м’яса припав до смаку прибулим на новий континент іспанцям, які оцінили незамінність джерки в довгих морських подорожах. Саме вони і привезли цю закуску до Європи. Однак особливу популярність джерки завоював у переселенців, що вирушили підкорювати Новий світ. Під час довгих виснажливих переходів джерки ставали справжнім порятунком для знесилених авантюристів. Вони розкладали тонкі шматки м’яса на тент возів, і таким чином джерки висушувалися під променями сонця близько трьох днів. Сьогодні технологія приготування джерки більш сучасна, та справжній смак перших поселенців збережено. У цьому ви можете переконатися, завітавши на buffalo-snack.com.ua/, де вперше в Україні розпочали виробництво м’ясних джерків.
Багато народів світу, які стикалися зі складними природними умовами, використовували в їжу в’ялене м’ясо. Наприклад, корінні жителі Північної Америки виготовляли так званий пемікан. Для його приготування вони змішували подрібнене в’ялене м’ясо з шматочками жиру і ягодами, а потім надавали суміші компактну округлу форму. Такий концентрат мав високою калорійністю і незабаром став одним з основних припасів підкорювачів Заполяр’я.