Зонд Juno, що знаходиться на орбіті навколо газового гіганта з 2016 року, виявив помітні зміни його магнітного поля, у порівнянні з тією картиною, що була зареєстрована «Піонерами» і «Вояджерами» ще у 70-ті роки минулого століття. Очевидно, це ставить Юпітер в недовгий ряд планет Сонячної системи, у яких не просто є магнітне поле, але поле швидко змінюється. Вчені, звичайно ж, почали спроби пояснення феномену.
Магнітне поле Землі мінливе, аж до того, що його полюси часом міняються місцями. Хід цих процесів непогано вивчений за палеомагнітними даними, з причинами складніше — наявні моделі їх, загалом, пояснюють, але, цілком можливо, що не до кінця. У Марса і Венери значущих магнітних полів ніколи не було, що, ймовірно, позначилося на долі цих планет — атмосферу Марса «здуло» сонячною радіацією, а венеріанська істотно змінила свій склад. Потужні магнітні поля є в Юпітера і Сатурна, але магнетизм останнього вивчався відносно недовго. А ось свіжі дані по Юпітеру вже можна зіставити зі старими.
Аналіз даних зонда Juno показав, що магнітне поле Юпітера схильне вікових коливань, приблизно так само як земне.
Вчені порівняли дані минулих місій НАСА на Юпітер (Pioneer 10 і 11, Voyager 1 і 2) з новою моделлю магнітного поля Юпітера (званої JRM09). Нова модель була заснована на даних, зібраних під час перших восьми витків станції навколо Юпітера.
З’ясувалося, що сучасне магнітне поле Юпітера не дуже сильно, але помітно відрізняється від того, що було зафіксовано чотири десятиліття тому.
Як вважають вчені, причиною змін можуть бути атмосферні потоки Юпітера, що тягнуться від видимої поверхні планети на глибину близько 3000 кілометрів, де газоподібний водень зріджується під дією високого тиску. Його перетікання під дією сильних вітрів може бути причиною флуктуацій магнітного поля. Це побічно підтверджується тим, що найбільші зміни магнітного поля зафіксовані в області Великої червоної плями.
Ознайомитися з подробицями можна в статті, опублікованій в Nature.