Вчені з В’єтнаму, Австралії та Нової Зеландії з’ясували, що малярія стала загрожувати людським співтовариствам понад сім тисяч років тому, а початок землеробства лише спровокувало її руйнівне поширення.
Робота опублікована в журналі Scientific Reports. Дотепер вважалося, що малярія – одне з найбільш смертоносних захворювань на планеті, яке забирає життя від 1,3 мільйона до трьох мільйонів людей щорічно (67 відсотків випадків припадає на дітей у віці до п’яти років) – з’явилася в епоху землеробства.
Однак дослідження вчених з університетів Отаго (Нова Зеландія) і Джеймса Кука (Австралія), а також Інституту антропології (В’єтнам) показало, що малярія загрожувала людству задовго до розвитку сільського господарства. Принаймні, так ситуація була в Південно-Східній Азії.
Дослідникам вдалося виявити у мисливців-збирачів з одного з археологічних пам’яток, що датуються сімома тисячами років тому і знаходяться на території В’єтнаму (Кон-Ко-Нгуа), спадкове захворювання, пов’язане з порушенням структури білка глобіну, – таласемії, яку ще називають анемією Кулі. Ця недуга призводить до зменшення розміру еритроцитів і зниження їх здатності переносити кисень. Таласемія сьогодні поширена в Середземномор’ї, Південно-Східній Азії і Тихоокеанському південному регіоні.
Відомо, що жителі тропічних країн, які страждають нею, краще переносять малярію, ніж всі інші люди. Таким чином, схильність до анемії Кулі могла закріпитися в генах древніх співтовариств як захист від «болотяної лихоманки» (виявити сліди самої малярії неможливо – вони не зберігаються на кістках).
Щоб прийти до такого висновку, вчені використовували мікроскопічні методи дослідження змін в кістковій тканині, які провокує таласемія. Кістки стають аномально пористими – саме цей ефект виявили автори роботи. Сліди таласемії знайшли на останках як древніх мисливців-збирачів, так і ранніх землеробів (пам’ятник Ман-Бак в Північному В’єтнамі).
Натхнення: naked-science.ru