Механічний тиск у мікрооточенні пухлини активує епігенетичні механізми, які запускають інвазивну поведінку ракових клітин.
Ракова клітина — надзвичайно адаптивна одиниця, здатна змінювати свою поведінку під впливом середовища. Ці зміни часто пов’язані з епігенетичними регуляціями — «перемиканнями» експресії генів без зміни ДНК. За словами Вайта, “ракові клітини можуть швидко перемикатися між різними станами в залежності від сигналів, що надходять з навколишнього середовища”. Саме зовнішній тиск, а не лише внутрішньоклітинні механізми, стає тригером епігенетичних реакцій.
Під механічним стресом активується білок HMGB2 — «білок, що згинає ДНК», який змінює структуру хроматину. Це відкриває «інвазивні ділянки» геному, змушуючи клітину покинути фазу поділу. Вона стає стійкішою до терапії та здатною до інфільтрації тканин. “Це перемикання може бути спровоковане механічними силами в мікрооточенні пухлини”, — додає Вайт.
Клітина захищається від стресу, перебудовуючи цитоскелет і формуючи навколо ядра структуру з комплексом LINC — «молекулярним мостом» між цитоскелетом і ядерною оболонкою. Це запобігає пошкодженню ДНК. “Визначивши фактори цього переходу, ми зможемо розробити терапію, яка запобігатиме або навіть повертатиме назад інвазивну трансформацію”, — підкреслює Хантер.
Фізичний тиск — не просто супутній чинник росту пухлини, а активний рушій епігенетичних змін, що визначає агресивність та стійкість раку.