Подальше покращення медицини не буде збільшувати середню тривалість життя нескінченно – межа віку людини, швидше за все, становить близько 100 років, при досягненні якого смертність різко зростає незалежно від усіх зовнішніх факторів, заявляють вчені.
Типова тривалість людського життя не є якимось постійним значенням – до народження цивілізації вона складала від 20 до 30 років і потім неухильно зростала по мірі розвитку науки і медицини. Сьогодні люди живуть більше 60 років у більшості країн світу, і понад 80 років – в Японії і в інших розвинених державах з високою якістю життя і першокласної медициною.
Ян Війг (Jan Vijg) і його колеги з університету Нью-Йорка(США), як і багато інших вчених, задумалися над тим, як довго може тривати цей процес, і чи існує якийсь максимальний вік, при досягненні якого люди починають неминуче вмирати, незважаючи на весь прогрес в медицині і техніці.
Як відзначають вчені, ця ідея справедлива для більшості тварин – майже всі ссавці доживають до певного віку. Його переступають вкрай невелике число особин, велика частина яких помирає через кілька років після досягнення і перетину цієї “межі життя”. З людиною ситуація складніше, так як є свідчення на користь, і проти цієї гіпотези.
Для перевірки чи так це насправді, Війг і його колеги придумали оригінальну методику аналізу даних по смертності, які збиралися за останні сто років. Їх цікавило не тільки кількість смертей людей у певному віці, а те, де відбувається найбільш помітний спад у числі померлих людей при порівнянні даних більш ранніх і більш пізніх років.
Якщо межі життя немає, то цей “горб виживання”, як називають його вчені, плавно і постійно рухатися в бік більш похилого віку. Якщо ж він існує, то цей “горб” зупиниться на певній точці, і не буде рухатися далі.
Керуючись цією ідеєю, група Війга проаналізувала те, як змінювалася смертність у Франції, Японії, США і Великобританії в останні 40 років, звертаючи особливу увагу на те, в якому віці вмирали найживучіші люди в цих державах.
Читайте також: Їх аналіз показав, що “горб виживання” поступово рухався в бік більш зрілих років до середини 1980 років, після чого його зростання припинилося. У свою чергу, максимальний вік людей, що вмирали в той чи інший рік, не тільки не зріс, а помітно впав в останні 20 років після смерті найстарішої мешканки планети, Жанни Кальман, яка померла у віці 122 роки в 1997 році.
В цілому, вчені оцінюють щорічну ймовірність того, що хоча б одна людина досягне віку в 125 років, і тільки потім помре, 1 шанс з 10000 спроб.
Настільки низька вірогідність, як відзначають Війг і його колеги, говорить про те, що межа життя людини існує і що вона приблизно дорівнює, як показують їхні розрахунки, сто років. Можна говорити, що людство уже досягло своєї межі, переступити який воно самостійно не зможе без штучного втручання в життєдіяльність.
“Подальші успіхи в боротьбі з хворобами, швидше за все, збільшать середню тривалість життя, але не максимальну довжину життя людини. Можливо, що майбутні прориви в медицині продовжать життя людини за ці межі, але їм доведеться придушити або подолати вплив безлічі генетичних факторів. Можливо, що ресурси, які ми зараз витрачаємо на продовження життя, слід використовувати на продовження здоров’я – те, як довго літні люди залишаються в доброму здоров’ї”, — пояснює Війг.
Чи означає це, що існує якась генетична програма старіння, запрограмована еволюцією? Автори статті відзначають, що такий результат малоймовірний, так як наші предки і всі інші тварини вмирали і вмирають набагато раніше, ніж настає старість. Це робить подібний “годинниковий механізм” безглуздим, підсумовують науковці.