Нове дослідження Інституту SETI демонструє, як мерехтіння радіосигналів пульсара дозволяє простежити вплив міжзоряного середовища на космічні сигнали.
Протягом майже десяти місяців науковці спостерігали за пульсаром PSR J0332+5434 за допомогою Allen Telescope Array. Вони фіксували зміни радіосигналу в діапазоні від 900 до 1956 МГц. Основну увагу приділяли явищу «сцинтиляція», тобто «мерехтіння сигналу, спричиненого неоднорідностями міжзоряного газу». Ці зміни виявилися повільними, але стабільними.
Пульсари є надзвичайно цінними для астрономії завдяки регулярності імпульсів. Це «щільні, швидко обертові залишки масивних зірок». Їхні сигнали слугують природними космічними годинниками. Навіть мікроскопічні затримки можуть вказувати на фізичні процеси у Всесвіті.
Міжзоряний газ ускладнює точні вимірювання. Він розсіює радіохвилі та затримує імпульси на десятки наносекунд. «Навчитися коригувати ці затримки є критично важливо», зазначають дослідники. Саме сцинтиляція дозволяє кількісно описати цей ефект.
Подібно до мерехтіння зірок в атмосфері Землі, пульсарні сигнали змінюються в космосі. Хмари електронів створюють яскраві й тьмяні смуги на різних частотах. Ці візерунки змінюються з часом через рух Землі та пульсара. Вони безпосередньо впливають на час прибуття імпульсів.
Керівниця проєкту Грейс Браун зазначає: «Пульсари — це чудові інструменти для вивчення Всесвіту». За її словами, результати корисні не лише для астрофізики. Вони також важливі для SETI, тобто «пошуку позаземних технологічних сигналів». Сцинтиляція допомагає відрізняти штучні сигнали від земних перешкод.
Довготривалі спостереження виявили приховані цикли змін. Сила мерехтіння варіювалася від днів до місяців. Загальний цикл становив близько 200 днів. Це стало можливим завдяки широкому частотному охопленню телескопа.
Доктор Софія Шейх підкреслює: «Allen Telescope Array ідеально підходить для таких досліджень». Отримані дані поглиблюють розуміння міжзоряного простору. Вони також підвищують точність майбутніх космічних пошуків.